Жлуктов Віктор Васильович

	Віктор Жлуктов
Особові дані
Народження	26 січня 1954 (71 рік); Краматорськ, СРСР
Зріст	188 см
Позиція	центральний нападник
Професіональні клуби*
Драфт НХЛ	143-й загальний, 1982; «Міннесота Норт-Старс»
Національна збірна
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту СРСР
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віктор Васильович Жлуктов (нар. 26 січня 1954, Краматорськ, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — радянський хокеїст, центральний нападник. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту.

Спортивна кар'єра

Виступав за команду майстрів ЦСКА (Москва). Багаторазовий переможець чемпіонатів СРСР і кубка європейських чемпіонів. За тринадцять сезонів у вищій лізі провів 455 матчів, забив 197 голів. У кубку СРСР — 8 закинутих шайб, у кубку європейських чемпіонів — 13.

В середині 70-х виступав в одній ланці з Володимиром Вікуловим і Борисом Александровим^[1]. Наприкінці 70-х років його партнерами були Хельмут Балдеріс і Сергій Капустін. Це «тріо» вважалося найперспективнішим у радянському хокеї того часу, але через три сезони крайні нападники залишили «армійський» клуб^[2]. У 80-х — грав з Миколою Дроздецьким і Андрієм Хомутовим^[3].

1982 року був обраний на драфті НХЛ, під 143-м загальним номером, клубом «Міннесота Норт-Старс».

На юнацькому чемпіонаті Європи 1973 року здобув золоту медаль і став найкращим нападником турніру. Наступного сезону став переможцем молодіжного чемпіонату світу.

У складі національної команди дебютував 11 листопада 1975 року. Товариська гра у Празі, проти збірної Чехословаччини, завершилася перемогою з рахунком 5:3. Через два дні суперники зіграли вдруге, а Жлуктов закинув першу шайбу за збірну СРСР.

Учасник хокейних турнірів на Олімпіадах в Інсбруку та Лейк-Плесіді, двох перших розіграшів кубка Канади та семи чемпіонатів світу. У збірній, окрім партнерів по клубу, грав з Олександром Мальцевим, Володимиром Голіковим, Іреком Гімаєвим, Олександром Голіковим і Олександром Скворцовим^[4].

На Олімпійських іграх, чемпіонатах світу і Кубках Канади провів 89 матчів, набрав 83 очки (36+47). Всього в складі збірної СРСР провів 195 ігор, 79 голів.

Командні досягнення

Олімпійські ігри

Чемпіон (1): 1976

Віцечемпіон (1): 1980

Кубок Канади

Переможець (1): 1981

Третій призер (1): 1976

Чемпіонат світу

Чемпіон (5): 1978, 1979, 1981, 1982, 1983

Віцечемпіон (1): 1976

Третій призер (1): 1977

Чемпіонат Європи

Чемпіон (5): 1978, 1979, 1981, 1982, 1983

Третій призер (1): 1976, 1977

Кубок виклику

Переможець (1): 1979

Чемпіонат СРСР

Чемпіон (10): 1975, 1977, 1978, 1979, 1980, 1981, 1982, 1983, 1984, 1985

Віцечемпіон (2): 1974, 1976,

Кубок СРСР

Переможець (2): 1973, 1979

Фіналіст (1): 1976

Кубок європейських чемпіонів

Переможець (10): 1974, 1976, 1978, 1979, 1980, 1981, 1982, 1983, 1984, 1985

Особисті досягнення

За перемогу на зимових Олімпійських іграх був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» (1976).
Кращий бомбардир Кубка Канади-76 — 9 набраних очок (разом з канадцями Боббі Орром і Денісом Потвеном).
Кращий снайпер Кубка Канади-76 — 5 закинутих шайб (разом з чехом Міланом Новим і канадцем Боббі Халлом).
За першу перемогу на чемпіонаті світу отримав почесне звання «Заслужений майстер спорту» (1978).
За перемоги на чемпіонаті світу і Кубку виклику був нагороджений орденом «Знак Пошани» (1979).
1982 року нагороджений орденом Дружби народів.
У списку 34 кращих хокеїстів СРСР (6): 1975, 1976, 1977, 1981, 1982, 1983.
Входить до списку «100 бомбардирів чемпіонату СРСР» — 197 закинутих шайб^[5].
Член «Клубу Всеволода Боброва» — 301 гол^[6].
1996 року нагороджений орденом Дружби.