Жорнокльови

село Жорнокльови
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Драбівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA71040070040093616 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 1642
Перша згадка 1642 рік
Населення 295 (на 2022 рік)
Територія 22 км²
Поштовий індекс 19833
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 49°58′7″ пн. ш. 31°56′16″ сх. д. / 49.96861° пн. ш. 31.93778° сх. д. / 49.96861; 31.93778
Середня висота
над рівнем моря
125—128 м[1]
Відстань до
обласного центру
59 (фізична) км[2]
80 (автошляхами) км
Найближча залізнична станція Драбове-Барятинське
Відстань до
залізничної станції
30 км
Місцева влада
Адреса ради смт. Драбів
Карта
Жорнокльови. Карта розташування: Україна
Жорнокльови
Жорнокльови
Жорнокльови. Карта розташування: Черкаська область
Жорнокльови
Жорнокльови
Мапа
Мапа

CMNS: Жорнокльови у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Жорнокльо́ви — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Драбівської селищної громади.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946—1947.

Географія

Село розташоване в північно-західній частині району. Межує: з північної сторони — село Нехайки, із східної — село Тополі і Левченкове, з південної — село Безпальче, із західної — село Чопилки Бориспільського району Київської області. Відстань до центру громади — 20 км, залізничної станції Драбове-Барятинське — 30 км, до Черкас — 80 км. Територія населеного пункту — 22 км².

Історія

Перша згадка — у польських документах 1642. Назва села пішла від того, що першопоселенці-козаки привозили сюди камінь-пісковик і «клювали» (тобто висікали) з нього жорна для встановлення на водяні та вітрові млини[3]. Село засновано на території Київського воєводства Речі Посполитої.

З 1648 — у складі Переяславського полку Гетьманщини.

Також село згадується в документах ЦДІАК, що датовані 1739 роком, коли російський драгунський полк реквізував у козаків 42 воли на загальну суму 107 карбованців[4]. В документі за 1742 рік говориться про розрахунок із селом за вищезгаданих волів. Від села акт прийому грошей підписали городовий отаман Данило Чорненко та писар Іван Падалка[5].

З 1779 року у селі є церква Петропавлівська[6]

З 1782 — у складі Полтавської губернії Російської імперії. З 1917 — у складі УНР.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

Сучасність

У селі працює сільська рада, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, магазин, клуб, бібліотека, церква. Серед підприємств — СТОВ «ЛАН».

1994 встановлено пам'ятник художнику 1930-х років Іванові Падалці.

Населення

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 455 99,35 %
Інше 3 0,65 %
Разом 458 100,00 %

Пам'ятки

Відомі люди

У селі народився видатний український художник доби Розстріляного відродження Іван Іванович Падалка.

Галерея

Див. також

Джерела

Примітки

  1. Погода в Україні. Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 29 вересня 2007.
  2. maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
  3. «Нова Доба». № 27 від 29 березня 2012 року. стор. 10.
  4. Переяславська полкова канцелярія, Фонд 83, опис 1, справа 8
  5. ППК, фонд 83, оп.1, спр.13
  6. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya