Демки (Золотоніський район)
Де́мки — село в Україні у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Шрамківської сільської громади. Розташоване за 35 км від селища Драбів. Населення — 811 чоловік (на 2009 рік). ГеографіяНа північній стороні від села бере початок річка Бутовщина, ліва притока Супію. ІсторіяПерші згадки про Демки з'являються в середині XVII століття, зокрема вони вже є на карті француза Боплана. За переказами, назва села походить від першого поселенця на прізвище Демко. Найбільшими землевласниками у XIX на початку ХХ століття були російські князі Голіцини та поміщик Шубукін. Селище доки не була збудована Успенська церква було приписане до Михайлівської церкви у Капустинцях[3] Село є на мапі 1800 року.[4] У середині XIX століття в Демках налічувалося 237 дворів, у яких проживало 1130 осіб. У селі був паровий млин, олійниця, кузня. 1904 року тут перебував російський письменник В. Г. Короленко. До Жовтневого перевороту функціонувала церковноприходська школа, у якій протягом 1904—1905 років вчителювала дочка Володимира Короленка — Софія Володимирівна. Після інтервенції території повіту радянськими військами, до влади у селі прийшли більшовики. Останні почали насильницьким способом зганяти селян до комун та колгоспів. Такі дії викликали масовий селянський спротив в перші роки окупації. 5 травня 1921 року у селі створено першу сільськогосподарську артіль. За роки Голодомору 1932—1933 рр. у Демках загинуло багато селян, серед яких вдалось встановити імена 161-ї особи (більше ніж загинуло демківців на фронтах Другої світової).[5] Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках. 21 вересня 1941 року село окуповане військами Вермахту, а 21 вересня 1943 року відвойоване Червоною Армією. На фронтах Радянсько-німецької війни билися 246 демківців, з них 45 нагороджені орденами й медалями, на честь 152 жителів села, які загинули у війні, споруджено обеліск Слави і пам'ятник. Станом на 1972 рік в селі проживало 1 478 осіб, тут містилася центральна садиба колгоспу ім. Леніна, який мав в користуванні 3,1 тисяч га землі, з них орної 2,9 тисяч га. Напрям господарства був м'ясо-молочне тваринництво. В селі працювали середня школа, де навчались 227 учнів, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 16 тисяч примірників, дільнична лікарня, аптека, відділення зв'язку, ощадна каса, комбінат побутового обслуговування. ЦерквиЩонайменше з першої половини ХІХ ст. у селі діє православний храм Успіння Пресвятої Богородиці[6][7][8][9]. В різні роки священниками, дяками (паламарями) були (в дужках зазначені роки перебування на парафії): священник Андрій Пашутинський (1844 — ), дяк Федір Григорович (1844 — 1878) [10] священник Петро Падалка (1874 — 1882),[11] дяк Костянтин Григорович (1874 — 1886) священник Федір Боровський (1882 — 1891) — прибув з Чернігівщини, де служив у церкві Святого Миколая м. Борзна[12], 27 жовтня 1891 р., у віці 40 років, повісився у с. Демки через психічний зрив[13], дяк Адріан Григорович (1887 — 1916) [14] священник Іван Боровський (1892 — 1915) [15][16] священник Федір Грудницький (1916 — 1918), дяк Всеволод Федорець (1917 — 1918) Традиційні прізвищаПочинаючи з першої половини ХІХ ст., у селі сформувались такі осілі роди (перелік традиційних прізвищ за алфавітом): А Андрусенко Антоненко Б Безвіконний Бойко Буряк[17] Бутенко В Василенко[18] Відьма Г Григоренко[19] Гаращенко Головань[19] Д Дем'яненко Довгий Дудка Е З Зусик Зелюк [20] Завалій Згуровський К Карпенко Кононенко Куля Кріпак Куцопартий Кубар Кадило Кириченко Колос Криволап Костюковський Л Лич Ланько Манич Майстренко Манжура Мозковий Музика Матієнко Н Найда Назаренко Наконечний Наталенко Низенко[21] О Огій Олабін[22] (вже у ХХ століття трансформувалось в Алабін) Осипенко П Полторак Пух[23] Р Рибак С Савенко Савоста Сердюк Т Терещенко Тещенко Х Харченко Ч Чмель Ш Шинкаренко Шиль Шрамко Штанько Шурша Я Ярош
СучасністьУ Демках працює школа І—ІІІ ступенів, дитячий садок, Будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, аптека. Протягом 2005–2006 років село повністю газифіковано, в 2007 році на газове опалення переведено школу. Найбільші сільськогосподарські виробники: ТОВ «Атлантик Фармаз-ІІ» та ПСП «Опал». Відомі люди
Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
