Забайкальська Українська Окружна Рада — територіальний орган національного самоврядування українського населення Забайкальщини в 1918–1922 роках.
Діяльність Ради
Забайкальська Українська Окружна Рада була створена в 1918 році у місті Чита, та діяла на території Забайкальської області.
27 — 31 травня1919 року у Владивостоці відбулася Друга сесія Української Далекосхідньої Крайової Ради, в якій взяли участь представники і Забайкальської Української Окружної Ради.
11 липня1920 року отаман Забайкальського козацького війська Г. Семенов задовільнив прохання Забайкальської Окружної Ради, видавши їй «Грамоту», в якій він оголошував усім українцям «Російської східньої окраїни» право на самовизначення на «національно-звичаєвих принципах» та дозволяв розпочати на місцях організацію свого національного управління.
В 1922 році члени Ради були заарештовані радянським режимом та проходили як одні з головних обвинувачених на Читинському процесі 1924 року.
Структура Ради
Забайкальська Українська Окружна Рада об'єднувала:
Посаду голови Ради в 1918–1921 також обіймали С. Шведин та П. Марчишин, який 1921 року став керівником українського відділу та заступником міністра з національних справ Далекосхідньої Республіки.
С. Шведин, який безпосередньо претендував на отримання Грамоти від отамана Г. Семенова, а у 1921 році розглядався урядом УНР як кандидат на посаду українського консула на Далекому Сході.
Далекосхіднє видавниче товариство ім. Т.Г. Шевченка (Хабаровськ, 1918) • Українська Далекосхідня видавнича спілка (Владивосток, 1920) • Українське Далекосхіднє крайове кооперативно-видавниче товариство ім. Т.Г. Шевченка (Владивосток, 1921) • Видавництво «Сяйво» (Микольськ-Уссурійськ, 1920) • Видавництво «Січ» (Микольськ-Уссурійськ, 1921)
