Деякі варіанти для пізніших стадій «Кассіні» полягали в тому, щоб зонд вийшов на орбіту навколо Титана, покинув систему Сатурна, або здійснив близькі зближення та/або змінив орбіту[6]. Наприклад, «Кассіні» міг збирати дані про сонячний вітер на геліоцентричній орбіті[3].
Під час обмірковування подовжених місій, різні майбутні плани для «Кассіні» були оцінені на основі їхньої наукової цінності, вартості та часу[3][7]. Серед розглянутих варіантів були зіткнення з атмосферою Сатурна, його кільцями або крижаним супутником, а також відмова від орбіти навколо Сатурна на користь польоту до Юпітера, Урана, Нептуна або кентаврів[3][8]. Інші варіанти охоплювали залишення зонда на стабільних орбітах навколо Сатурна або перехід на геліоцентричну орбіту. Кожен план потребував певного часу та зміни швидкості[3]. Іншою можливістю було використання атмосферного гальмування[en] для входу в орбіту навколо Титана[6].
Варіанти завершення місії «Кассіні» з науковою оцінкою приблизно на 2008 рік[a][3]
Тип
Варіант
Вимоги для налаштування
Час виконання
Дієвість + впевненість в закінченні терміну служби
Необхідні певні координування та орбітальний період
8+ років + невизначений час на стабільній орбіті
Багато місяців між останнім зближення та фінальною орбітою
120 м/с
Дані про сонячний вітер; дуже рідкісні проходи через магнітосферу
Входження в атмосферу та руйнування
Анімація «Грандіозного фіналу».
Кассіні
Сатурн
Останнє зображення «Кассіні», зняте 14 вересня 2017 року о 19:59 UTC.
4 липня 2014 року наукова команда «Кассіні» оголосила, що завершальний етап роботи зонда на граничних орбітах буде названо «Грандіозним фіналом» (англ.Grand Finale)[9]; його вартість склала орієнтовно 200 мільйонів дол., що еквівалентно одній місії космічної програми Discovery[10]. Цьому безпосередньо передувала поступова зміна нахилу для кращого огляду полярного шестикутника Сатурна, а також проліт повз Енцелад для детальнішого вивчення його кріовулканізму[11]. Після цього відбулося входження в атмосферу Сатурна[9].
Наукові дані було зібрано за допомогою восьми з 12 наукових приладів. Під час входження в атмосферу всі наукові прилади зонда, що вимірювали магнітосферу і плазму, його радіосистема, а також інфрачервоний і ультрафіолетовий спектрометри збирали дані. Швидкість передавання даних, що надходили із Сатурна, не могла забезпечити отримання зображень під час входження, тому всі знімки були заздалегідь передані на Землю, а камери відключені[12]. Прогнозована висота втрати сигналу становила приблизно 1500 км над вершинами хмар Сатурна, коли зонд почав падати та згорати, як метеор[13].
Останні сигнали «Кассіні» були прийняті комплексом далекого космічного зв'язку в Канберрі, розташованим в Австралії, о 18:55:46 AEST[2][14]. Передача даних тривала на 30 секунд довше, ніж очікувалося, а остаточне руйнування зонда сталося через 45 секунд після цього, як і передбачалося[15]. У соціальних мережах було висловлено данину поваги «Кассіні» за роки роботи[16]. Відео НАСА, присвячене «Грандіозному фіналу», отримало премію «Еммі» в категорії «Визначна оригінальна інтерактивна програма» у 2018 році[17].
Місце падіння «Кассіні» на Сатурні (візуальний/інфрачервоний картографічний спектрометр; 15 вересня 2017).
.jpg)
.jpg)
.jpg)
