Зайцев Микола Митрофанович

Зайцев Микола Митрофанович
Зайцев Микола Митрофанович
Народження	9 (22) травня 1907 ; Кам'янське, Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть	11 травня 1972 (64 роки)
	Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія; УНР; СРСР
Жанр	пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання	Одеське художнє училище (1931)
Вчитель	Гронець Максим Прокопович, Заузе Володимир Християнович і Жук Михайло Іванович
Діяльність	художник
Відомі учні	Ботько Іван Іванович, Кордонський Мартин-Вігдор Лейбович, Гильманшин Лукман Гильманович і Жанков Георгій Дмитрович
Працівник	Одеське художнє училище
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Микола Митрофанович За́йцев (22 травня 1907, Кам'янське — 11 травня 1972, Одеса) — український радянський художник; член Спілки радянських художників України з 1957 року.

Біографія

Народився 9 [22] травня 1907(19070522) року в селі Кам'янському (нині місто Дніпропетровської області, Україна) в робітничій сім'ї. Протягом 1922—1926 років працював слюсарем нижньодніпровських вагонних майстерень. 1926 року, за комсомольським направленням, вступив до Одеського політехнікума образотворчих мистецтв, де два роки навчався у монументальній майстерні професора Максима Гронця, а потім перейшов на поліграфічний факультет професора Володимира Заузе. 1931 року закінчив навчання. Дипломна робота — плакат «Радгосп» (керівник Михайло Жук). Одночасно з навчанням у 1930—1932 роках викладав на робітничому факультеті свого навчального закладу.

У 1931—1941 роках викладав в Одеському художньому інституті/Одеському художньому училищі. Брав участь у німецько-радянській війні. 1944 року, в боях при звільненні Угорщини, був важко поранений. У 1945—1949 роках продовжив викладати у Одеському художньому училищі. Серед учнів: Мартин-Вігдор Кордонський, Іван Ботько. У 1955—1965 роках викладав у Одеській дитячій художній школі. Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Червоної Гвардії, № 2, квартира № 3. Помер в Одесі 11 травня 1972 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису і станкової і книжкової графіки. Створював пейзажі, натюрморти, портрети. Серед робіт:

живопис

«Вулиця Південна» (1933);
«Одеса — порт» (1935);
«Околиця» (1936);
«Портрет дружини» (1937);
етюд до картини «Протест 17-ти» (1939);
«Портрет старого» (1939);
«Портрет дівчинки» (1941);
«Околиці Одеси» (1944);
«Петунії» (1946);
«Жіночий портрет» (1946);
«Городи» (1946);
«Стара гавань» (1946; 1949);
«Повітряна тривога» (1947; Дніпровський художній музей);
«На судноремонтному заводі» (1947; Закарпатський художній музей);
«У нафтогавані» (1948);
ескіз до картини «Ранок на судноремонтному заводі» (1948);
«Комбриг Григорій Котовський» (1948—1949; Харківський художній музей);
«Ранок на судноремонтному заводі» (1949; Одеський художній музей);
«В порту» (1949);
«Баржі» (1949);
етюд до картини «На судноремонтному заводі» (1949);
«Баржі в порту» (1949);
«Одещина» (1950);
«У доці», етюд до картини «У доках» (1950);
«Пляж Лузанівка» (1950);
«Дорога до Гурзуфа» (1950);
«Токар» (1950, етюд до картини);
«Після дощу» (1950);
«Порт» (1950);
«На березі» (1950);
«Хлопчик» (1950);
«Робітник» (1950);
«Берег. Аркадія» (1950);
«Маленький фонтан» (1950);
«Річка Хоста» (1951);
«Одеський берег» (1951);
«Берег моря» (1951);
«Київ. Куренівка» (1952);
«Ялта» (1953);
«Крим. Аю-Даг» (1953);
«Гурзуф. Гора „Верблюд“» (1953);
«Ялта. Набережна» (1953);
«Ялта» (1953);
«Хризантеми» (1953);
«У доках судноремонтного заводу» (1953; Полтавський художній музей);
«Кран у порту» (1953);
«Кримський етюд» (1954);
«Кримський мотив» (1954);
«Крим. Море» (1954);
«Озеро у Пущі-водиці» (1954);
«На просторі» (1954);
«Ставок» (1955);
«Вечір» (1955);
«На рейді» (1956);
«Троянди» (1956);
«Портрет народного художника Узбекистану Чингиза Ахмарова» (1957);
«Портрет юнака» (1957);
«У Ботанічному саду» (1957);
«Сірий день» (1957);
«На узліссі» (1957);
«Стіжка сіна» (1957);
«Флокси» (1958);
«Левкої» (1959);
«Вид з вікна» (1959);
«Польові квіти» (1960);
«Алея» (1960);
«Дахи» (1961);
«У саду» (1962);
«Хоста. Краєвид з сосною» (1962);
«Натюрморт з квітами» (1962);
«Дворик взимку» (1963);
«Петунії на зеленому тлі» (1963);
«Настурція» (1964);
«Вересень» (1965);
«Ранок» (1965);
«Григорівка. Птахоферма» (1965);
«Гладіолуси» (1965);
«Ромашки» (1965);
«Приморське місто» (1966);
«Гладіолуси» (1967);
«Околиця села» (1968);
«Натюрморт з таран» (1968);
«Осінь на Україні» (1968);
етюд до картини «Весна, цвіте бузок» (1969);
«Дорога в порт» (1969);
«Одеса. Ранок» (1969);
«Сутінки» (1970);
«Автопортрет» (1970);
«Півони» (1970);
«Слобідка» (1970);
«Одеса будується» (1971);
«Весна. Квітне бузок» (1971);
«Весна. Повінь у Седневі» (1971);
«Весняний етюд» (1971);
«Сад. Кульбаби» (1971);
«Верби» (1971);
«Вулиця у Седневі» (1971);
«Розлив на річці Снов» (1971);
«Церковка у Седневі» (1971);
«Сільська вулиця» (1971);
«Сад. Рання весна» (1971);
«Чайна у Седневі» (1971);
«Седнівські луки» (1971);
«Березовий гай» (1971);
етюд до картини «Весна, бузок цвіте» (1971);
«Травень» (1971);
«Натюрморт. Квіти» (1971);
«Весняна повінь» (1971);
«Квітучі дерева» (1971).

графіка

«Портрет професора Будянського» (1941, офорт);
«Алея у парку» (1960, ліногравюра);
«Вечір у порту» (1960—1961, кольорова ліногравюра);
серія «Заводська молодь» (1961, кольорові ліногравюри);
«Весна» (1962, папір, кольорові олівці);
«Зварювальниця» (1963, кольорова ліногравюра);
«Зварювальниця» (1964, ліногравюра);
«Зима в Одесі» (1964 папір на картоні, пастель);
«Портрет дружини» (1964, картон, пастель);
«Весна. Одеса» (1964, картон, пастель).

Ілюстрував та оформляв книги для Одеської обласного книжкового видавництва: вірші «Наш Дніпро» Авлетини Дрозд (1957) та інші.

Брав участь у виставках з 1927 року, республіканських — з 1930 року, всесоюзних з — 1939 року, зарубіжних — з 1955 року, зокрема у Варшаві у 1955 році, Александрії у 1965 році, Варні і Бургасі у 1966 році. Персональні виставки відбулися в Одесі у 1951 та 1972 (посмертна) роках.

Крім названих музеїв, твори художника зберігаються у Одеському історико-краєзнавчому музеї та Національному музеї Тараса Шевченка у Києві.