Зайченко Георгій Григорович

Зайченко Георгій Григорович
Зайченко Георгій Григорович
Народження	20 червня 1945 (80 років) ; Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Жанр	пейзаж, натюрморт і портрет
Навчання	Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1978)
Вчитель	Захаров Григорій Олексійовичd
Діяльність	художник, педагог
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Зайченко Таїсія Василівна
Діти	Зайченко-Свєчникова Олена Георгіївна
Роботи в колекції	Музей Миколи Реріхаd
Нагороди	Мистецька премія «Київ» (2017)

Георгій Григорович За́йченко (нар. 20 червня 1945, Київ) — український живописець, член Спілки радянських художників України з 1990 року. Чоловік Таїсії Зайченко, батько Олени Зайченко-Свєчникової.

Біографія

Народився 20 червня 1945 року в місті Києві (нині Україна). З 1971 року працював викладачем у дитячій студії образотворчого мистецтва у Києві. 1978 року закінчив Московське вище художньо-промислове училище, де навчався, зокрема, у Григорія Захарова.

Творчість

Працює у галузях станкового живопису (автор пейзажів, натюрмортів, портретів) і станкової графіки. Серед робіт:

живопис

«Річка Псел» (1959);
«Гуси» (1960);
«Луг» (1960);
«Абрамцево» (1963);
«Соломенська церква. Київ» (1965);
«У Лаврі. Київ» (1967);
«Кладовищенська каплиця» (1972);
«Кладовищенські ворота» (1972);
«Автопортрет» (1975);
«На Великдень» (1975);
«Венеція» (1985);
«Собор Святого Марка» (1991);
«Париж. Опера» (1992);
«Ізраїль. Віфлеєм» (1995);
«Париж» (2000);
«Ізраїль. Храм гробу Господнього» (2000);
«Букет» (2000);
«Японія. Канал» (2005);
«Натюрморт із яблуками» (2005);
«Хвиля» (2008);
«Яблука» (2009);
«Золоті ворота. Київ» (2010).

Автор графічної серії «Подорожі» (2002—2010).

Бере участь у всеукраїнських, зарубіжних мистецьких виставках з 1975 року. Персональні виставки відбулися у Нью-Йорку у 1981 році, Братиславі у 1983 році, Тулузі у 1988 році, Києві у 1990, 1992, 2000, 2005, 2008 роках, Парижі у 1991 році, Ессені у 1994 році.

Роботи знаходяться у колекціях художніх музеїв України, у фонді Музею Миколи Реріха у Нью-Йорку, у галереях Тбілісі, Єревана, приватних збірках^[1].