Структура виявлена у 1966 роках у межах Північно-Залужанської площі в підгіпсових та надгіпсових (косівська світа) відкладах[6]. У сарматських та баденських утвореннях структура є найбільш зануреною на антиклінальній лінії складок, що простягається вздовж насуву Самбірської зони, у північно-західному напрямку до українсько-польського кордону. Підняття являє собою брахіантикліналь розмірами по горизонту НД-5 по ізогіпсі -1450 м 4,9х2,35 м, висота 25 м, а по горизонту НД-15 її розміри по ізогіпсі становлять — 3060 м 5,3х2,6 м, висота 60 м. Газовий конденсат є лише в горизонті НД-15, гелій — НД-6 (0,004 %) та НД-7 (0,007 %), водень — НД-5 (0,01 %)[7].
та НД-9 (0,47 %).
Поклади родовища заповнювались глибинними газами поетапно, починаючи з колекторів верхніх горизонтів[8].
У родовищі 13 газових покладів розташовані на глибинах понад 1 км (до 3,7км[9][10]) при температурах від 36 до 111 ◦C[7].
Продуктивні горизонти Залужанського родовища складені тонким перешаруванням глин, пісковиків, алевролітів залягання яких має лінзовидний характер.
Технічні дані
Родовище розвідане трестом «Львівнафтогазрозвідка»[11]. Перший промисловий приплив газу отримано з відкладів нижнього сармату з інт. 2135—2190 м у 1969 р.
Поклади пластові, склепінчасті, деякі також літологічно обмежені.
Експлуатується з 1975 року[12]. Комплексною розробкою Залужанського родовища займатиметься ПАТ «Укргазвидобування»[13][14]. На Залужанському газоконденсатному родовищі пробурено та підключено 3 експлуатаційні свердловини: № 55, № 57, № 58, а також пошукову свердловину 202. Видобутий газ поступає на УППГ-1 та УППГ-2 (з'єднані між собою внутрішньопромисловим газогоном), де очищається і проходить заміри.
УППГ-1 призначена для збору та попереднього підготування газу Залужанського родовища, шляхом очищення від механічних домішок та вологи, з подальшою подачею його в промисловий газогін Комарно—Самбір, на ДКС
Комарно, де після компримування подається споживачам для промислових та комунальних потреб.
УППГ-2 призначена для збору та підготування газу Залужанського родовища шляхом очищення від механічних домішок та вологи та подачі його у промисловий газогін до УППГ-І Залужанського родовища і через АГРС-3 Велика Білина — споживачам вугазотранспортну систему Самбірського УЕГГ ВАТ «Львівгаз».
Режим покладів газовий[15]. Запаси початкові видобувні категорій А+В+С1: газу — 27938 млн. м³; конденсату — 159 тис. т[16][17].
Від початку експлуатації Залужанського газоконденсатного родовища, з нього видобуто 4 800,8 млн м³ газу (13,6 % від усіх запасів родовища).
Характеристика покладів газу Залужанського ГКР[18]
↑Вуль М. Я., Зур'ян О. В., Старинськи В. О. Динаміка, сучасний стан та перспективи подальшого розвитку геологорозвідувальних робіт в західному нафтогазоносному регіоні України. Міжнародний геологічний форум «Актуальні проблеми та перспективи розвитку геології: наука й виробництво» (Геофорум-2017)
↑Вялов В. С., Гавура С. П., Даныш В. В. и др. История геологического развития Украинских Карпат. — Киев: Наук. думка, 1981. — 180 с (рос.)
↑Юрій Крупський. Західний нафтогазоносний регіон України. Минуле, сучасність та перспективи. Вісник Львівського університету. Серія геологічна. 2018. Випуск 32 ISSN 2078-6425
↑Нетрадиційні джерела вуглеводнів України: монографія. У 8 кн. Кн. 2. Західний нафтогазоносний регіон / [Крупський Ю. З. та ін.] ; Нац. акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ін. — К. : Ніка-Центр, 2014. — 400 с. ISBN 978-966-521-649-0
↑Матвиив В. Д. Анализ, сопоставление и обобщение результатов разведочного и оценочного эксплуатационного бурения с целью геологического обоснования размещения скважин по площадям Стрыйского УРБ: Рудковская, Богородчанская, Залужанская, Локачинская на 1983—1984 гг.(рос.)
↑Владика В. М. Закономірності просторового розподілу ємнісних властивостей порід-колекторів у сарматських відкладах неогену Більче-Волицької зони Передкарпатського прогину / В. М. Владика, М. Ю. Нестеренко, Р. С Балацький, Р. І. Лата // Геодинаміка. 2014. № 1. С. 43-49.
↑Пелипчак Б. П. Подсчет запасов газа Залужанского месторождения Львовской области УССР по состоянию на 1 сентября 1980 г.(рос.)