Для Залужан характерний теплий та помірно-вологий клімат. У Залужанах протягом року випадає значна кількість опадів. У рік випадає близько 693 мм опадів. Найпосушливіший місяць — лютий з опадами 35 мм. Велика частина опадів випадає в червні, у середньому 95 мм.
Середньорічна температура в Залужанах — 7.8 °C. Найтепліший місяць року — липень з середньою температурою 17.8 °C. Середня температура в січні — -3.8 °C. Це найнижча середня температура протягом року.
Різниця між кількістю опадів між самим сухим і найвологішим місяцем — 60 мм. Середня температура змінюється протягом року на 21.6 °C.
Колишня назва села — Татари, виникло в X столітті; сучасна назва села Залужани — з 1965 року.
Історія села
На околиці села досліджено поселення епохи міді (III тисячоліття до н. е.).[6]
У 1537 році за декретом польського короля Сіґізмунда I королева Бона Сфорца, яка фактично керувала державою при своєму престарілому чоловікові, викупила 77 сіл Самбірської економії у кредиторів за 25 025 флоренів[7]. Серед цих сіл були Татари.
Після Листопадового зриву українська влада встановлюється в Татарах вже у перших числах листопаду. Вже 10 листопада1918 року в селі утворено «Комісію громадську», котра перебрала на себе владу. Тимчасовим комісаром «Комісії громадської» був призначений Дідух Іван Федорович. 21 грудня1918 року в приміщенні школи відбулись перші українські вибори. Було обрано постійного комісара громадського замість тимчасового, заступника комісара, асесорів, радних, членів харчової та земельної комісії. Комісаром було обрано Івана Дідуха. Воювати в Українську Галицьку армію з села пішли Михайло Савчин та Олекса Костюк, а в Армії УНР воював Дмитро Бурко.
1 квітня 1938 р. село Татари передане з гміни Дорожів Самбірського повіту до гміни Дубляни[8].
Населення
Станом на 2001 рік, населення села налічувало 386 осіб.
Церква у селі вперше згадується в 1565 році. Попередня дерев'яна церква була збудована в 1828 році. Парохами у селі були о. Клімашевський (1825—1840), о. Іоанн Коростенський (1840—1872), який також був секретарем Самбірської Руської Ради[9], москвофіл о. Юліан Платек (1875—1895), о. Микола Нестерович (1895—1920).
У 1894 році зведено з дерева існуючий храм Різдва пр. Богородиці, баню і дахи якого у 1909 році покрили бляхою.
Урбан Осип («Зелений», «Малий Рен», нар. ? — пом. 17 квітня 1947) – сотеннийсотні«Булава» у 1944—1945 роках, командир «Чоти організаційних працівників та бойовиків Самбірщини»[15];
Орищак Петро («Микита»; нар. 1922 — пом. 1951) — вояк УПА з боївки «Донського», пораненим захоплений у полон енкаведистами, засуджений до розстрілу в 1950. У 1951 році розстріляний у Дрогобицькій тюрмі[17];
↑А. Заярнюк. Руські патріоти в галицькому селі 1860 — 1870-х років: святоюрці, обрядовці, патерналісти і популісти (На прикладі Самбірської околиці) // Україна модерна. 2003. № 8. С. 113