Замах на Юзефа Пілсудського

Жертви замаху:

Замах на Юзефа Пілсудського — замах на вбивство, здійснений Степаном Федаком, членом УВО, що відбувся 25 вересня 1921 року у Львові, на площі Ринок. Жертвами замаху були Юзеф Пілсудський — Начальник Польської держави та Казимир Грабовський^[pl] — львівський воєвода. У його результаті воєводу було поранено у плече і ліву руку, Пілсудський не постраждав, сповзши на підлогу автомобіля, до якого встиг зайти ще до першого пострілу.

Передумови

Через дезорієнтацію українського руху після поразки ЗУНР новостворена УВО прагнула здійснити вагому політичну акцію, якою став замах на Пілсудського.

За свідченнями істориків^{[джерело?]} саме Євген Коновалець, який за кілька місяців до того прибув до Львова, переорганізував і очолив УВО, доручив Степану Федаку знайти виконавця для замаху. Однак той вирішив не доручати цю справу нікому і зробити це самому.

Перебіг подій

Пілсудський і Грабовський були присутні на урочистій вечері у приміщенні ратуші, опісля якої вирушали на виставу до опери. На площі Ринок урядовців зустрічав натовп людей, як прихильників, так і противників:

	…Я зайняв був добру позицію, вийшовши значно швидше. – Одначе час минав, люди збиралися, тлумилися і мене все витискали – і в короткому часі відтиснули мене далеко назад. Минали хвилини, напруження зростало не тільки в мене, але і в публіки. Я тримав обидві руки в кишенях, щоби тим прикривати чи дезорієнтувати всяких типів тайної поліції чи взагалі поляків, що приглядалися кожному, хто стояв побіч, наліво й направо від них. У такому напруженні хтось вигукнув: “Іде!” А поляк, що стояв поруч мене, схопив мене за руку. Я думав, що це аґент тайної поліції ловить мене якраз за праву руку, що в ній тримав я револьвер. Одначе виказалося, що був це звичайний глядач, який у поденервуванні спіймав мене за руку, але в тому ж таки менті звільнив її і вибачився».
— Степан Федак

Степан Федак вистрілив тричі у напрямку Пілсудського і Грабовського, які в цей момент сідали у машину. Через штовханину і натовп він лише поранив Грабовського у плече і ліву руку, а пізніше намагався вчинити самогубство, однак йому перешкодив розлючений натовп.

Наслідки

Першочерговим наслідком атентату стали масові арешти серед української громади Львова. Замах спричинив величезний вплив на політичну ситуацію в Галичині та призвів до суспільної дискусії:

	Львівський атентат викликав у Варшаві велике вражіння. Майже всі денники видали надзвичайні додатки. В них на кожному кроці підчеркується «приязнь Пілсудського до українського народу» і пишеться про те, що «польська армія боролася за нашу й вашу волю в користь українського народу на його історичній землі»…
— «Український вісник» від 29 вересня 1921

Після арешту Федак взяв відповідальність за вчинення злочину на себе:

	Виконуючи політичний атентат, обжалований звертав його не проти Пілсудського, що закидає йому акт обвинувачення, а проти львівського воєводи Грабовського як відповідального представника польської окупаційної влади… Вчинок його був тільки криком розпуки з приводу нелюдських знущань і нечуваних безправств над українським народом Східної Галичини
— «Український Прапор»

Показовий суд над Федаком відбувся через рік після злочину — у період з 23 жовтня до 18 листопада 1922 року. Внаслідок твердої позиції захисту, невдачі самого замаху, а також зникнення ключових доказів, зокрема револьвера, з якого здійснювалися постріли, — українець отримав шість років ув'язнення, а через 2 роки вийшов на волю за амністією. Ув'язнення відбував у тюрмі при вулиці Стефана Баторія, пізніше у карній тюрмі міста Равіч.

Уже після завершення судового процесу УВО взяла на себе відповідальність за замах, заявивши, що він здійснений на знак протесту проти політики Пілсудського, а також як протест проти відвідин начальником польської держави Східної Галичини. Ще через 3 роки організація організувала замах на тогочасного президента Польщі Станіслава Войцеховського.