Заморські володіння Франції

Заморські володіння Франції (фр. départements d'outre-mer та territoires d'outre-mer чи DOM-TOM) — ряд територій (переважно островів, за винятком континентальної Гвіани), що належать Франції, проте які віддалені від її основної європейської території. Раніше, коли ще існував статус заморської території (territoire d'outre-mer), всі ці володіння часто називали DOM-TOM (абревіатура від départements d'outre-mer / territoires d'outre-mer). Ці території мають різний правовий статус, різний рівень автономії, проте всі вони мають представництво у Парламенті Франції (крім тих територій, які не мають постійних мешканців) та право голосу у Європейському парламенті.

До складу заморських володінь Франції входять території в Атлантичному, Тихому та Індійському океанах, Французька Гвіана у Південній Америці та території у Антарктиці на які претендує Франція. Станом на січень 2011 року населення Заморських володінь Франції становило 2 685 705 осіб.

Нині ці території можуть мати такий статус:

• Заморський департамент та регіон (département et région d'outre-mer, абревіатура DOM, рідше DROM)
• Заморська спільнота (collectivité d'outre-mer, абревіатура COM)
• Заморська спільнота з особливим статусом (collectivité sui generis)

Заморські департаменти (фр. Région d’outre-mer) — статус, наданий у 2003 р. заморським департаментам Франції. Терміни заморський департамент і заморський регіон за нині чинною французькою конституцією формально рівнозначні, хоча останній досі уживається значно рідше.

До числа заморських однодепартаментних регіонів входять:

• Гваделупа (з 1946 року);
• Майотта (з 31 березня 2011 року заморський департамент Франції). Унікальний правовий статус (sui generis) 1976—2003 роки, заморська спільнота Франції 2003—2011);
• Мартиніка (з 1946 року);
• Французька Гвіана (з 1946 року);
• Реюньйон (з 1946 року);

Цей статус був наданий приведеним нижче територіям після конституційної реформи від 28 березня 2003. Кожна територія має особливий статус.

• Сен-Бартелемі (Saint-Barthélemy)
• Сен-Мартен (Saint-Martin)
• Сен-П'єр і Мікелон (Saint-Pierre-et-Miquelon) — 1976—1985 — Заморська територія Франції, sui generis з 2003 року. Сен-П'єр і Мікелон досі називається collectivité territoriale de Saint-Pierre-et-Miquelon.
• Волліс і Футуна (Wallis-et-Futuna) 1946—2003 — Заморська територія Франції, з 2003 Заморське адміністративно-територіальне утворення. Досі ця територія часто називається Territoire des îles Wallis et Futuna.
• Французька Полінезія (la Polynésie française) — 1946—2003 — Заморська територія Франції, з 2003 Заморська спільнота.

• Кліппертон (Clipperton) — невеликий атол, що напряму підпорядковується французькому уряду.
• Нова Каледонія (la Nouvelle-Calédonie). Заморська територія з 1946 року. Після Нумейської угоди 1998 року ^[en] отримала особливий статус (з 1999 року). Відповідно до цієї угоди асоційована спільнота Нова Каледонія між 2014—2019 роками має провести референдум та за його результатами може отримати повну незалежність. Перший етап референдуму відбувся 2018 року, більшість виборців висловилася проти повної незалежності.
• Французькі Південні й Антарктичні території, скорочено ФПАТ (фр. Terres australes et antarctiques françaises (TAAF)). Заморська територія з 1957 року.

11 територій заселені:

Прапор	Назва	Столиця	Населення	Площа (км²)	Статус	Розташування	Примітки
	Французька Гвіана	Каєнна	229,000 (січень 2009)[1]	83,534 чи 91,000[2]	Заморський департамент	Південна Америка
	Французька Полінезія	Папеете	264,000 (січень 2009)[3]	4,167	Заморська спільнота	Тихий океан
	Гваделупа	Бас-Тер	404,000 (січень 2009)[1]	1,628	Заморський департамент	Антильські острови
	Мартиніка	Фор-де-Франс	402,000 (січень 2009)[1]	1,128	Заморський департамент	Антильські острови
	Майотта	Мамудзу	186,452 (липень 2007)[4]	374	Заморський департамент	Африка (Мозамбіцька протока)	Заморський департамент з 31 березня 2011. Претензії на цю територію мають Коморські острови
	Нова Каледонія	Нумеа	244,410 (січень 2008)[5]	18,575	Заморська спільнота з особливим статусом	Південна частина Тихого океану	У 2018, 2020 та 2021 відбулося три референдуми про незалежність, кожного разу зі збереженням у складі Франції.
	Реюньйон	Сен-Дені	817,000 (січень 2009)[1]	2,512	Заморський департамент	Африка (Індійський океан)
	Сен-Бартелемі	Густавія	008,450 !8,450 (січень 2007)[6]	21	Заморська спільнота	Антильські острови	Відділена від департаменту Гваделупа 22 лютого 2007.
	Сен-Мартен	Маріго	035,925 !35,925 (січень 2007)[6]	53	Заморська спільнота	Антильські острови	Відділена від департаменту Гваделупа 22 лютого 2007.
	Сен-П'єр і Мікелон	Сен-П'єр	006,099 !6,099 (січень 2007)[6]	242	Заморська спільнота	Атлантичний океан біля узбережжя Канади
	Волліс і Футуна	Мата-Уту	013,484 !13,484 (липень 2008)[7]	274	Заморська спільнота	Південна частина Тихого океану

(Загалом, острови не мають постійного населення, проте на них можуть перебувати наукові експедиції).

Прапор	Назва	Столиця	Площа (км²)	Статус	Розташування	Примітки
	Банк-дю-Гейзер	-	1	Територія ФПАТ	Африка (Мозамбіцька протока)	На цю територію претендують також Мадагаскар та Коморські Острови
	Басас-да-Індія	-	1	Територія ФПАТ	Африка (Мозамбіцька протока)	На цю територію претендує Мадагаскар
	Кліппертон	-	7	Територія з особливим статусом	Тихий океан, на захід від Мексики	На цю територію претендує Мексика
	Крозе	Альфред Фо	352	Територія ФПАТ	Південна частина Індійського океану
	Європа	-	28	Територія ФПАТ	Африка (Мозамбіцька протока)	На цю територію претендує Мадагаскар
	Острови Глоріосо	-	5	Територія ФПАТ	Індійський океан	На цю територію претендують також Мадагаскар, Коморські Острови та Сейшельські Острови
	Жуан-ді-Нова	-	5	Територія ФПАТ	Африка (Мозамбіцька протока)	На цю територію претендує Мадагаскар
	Кергелен	Порт-о-Франсе	7,215	Територія ФПАТ	Південна частина Індійського океану
	Сен-Поль і Амстердам	Мартин-де-Вів'є	66	Територія ФПАТ	Індійський океан
	Тромлен	-	1	Територія ФПАТ	Індійський океан	На цю територію претендує Маврикій

Прапор	Назва	Столиця	Площа (км²)	Статус	Розташування	Примітки
	Земля Аделі	Дюмон д'Юрвіль	432,000	Територія ФПАТ	Антарктида	Антарктичний договір