Проходив службу в Групі радянських військ у Німеччині на посадах командира взводу, заступника командира, командира мотострілецької роти. Після закінчення академії служив у військах Київського військового округу на посадах командира мотострілецького батальйону, начальника штабу мотострілецького полку, начальника штабу — заступника командира дивізії.
З серпня 1985 по вересень 1987 р. — командир окремої бригади (Республіка Куба).
7 травня 1995 року — присвоєно військове звання генерал-лейтенанта[2].
12 березня 1996 року призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України — першим заступником Міністра оборони України[3].
21 серпня 1997 року — присвоєно військове звання генерал-полковника[4].
30 вересня 1998 року звільнений з посади начальника Генерального штабу Збройних Сил України — першого заступника Міністра оборони України та призначений командувачем військами Південного оперативного командування[5].
19 грудня 2001 року звільнений з посади командувача військами Південного оперативного командування та призначений Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України[6].
13 серпня 2002 року призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України[7].
11 березня 2005 року указом Президента УкраїниВ. А. Ющенко звільнений з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів[12] За іншими розслідуваннями у 2018 році загадково частих підривів складів боєприпасів в Україні, був звільнений у наслідок вибухів складів боєприпасів у Новобогданівці 6 травня 2004 року.[13]
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького I ст. (30 січня 2004) — за визначний особистий внесок у зміцнення обороноздатності та національної безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку[14]
Орден Богдана Хмельницького II ст. (2 грудня 2002) — за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, високий професіоналізм[15]
Орден Богдана Хмельницького III ст. (2 жовтня 1998) — за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, підтримання високої бойової готовності військ[16]
Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (1 липня 1995) — за бездоганну багаторічну службу, особисті заслуги у підтриманні високої бойової та мобілізаційної готовності військ корпусу[17]
