Павлюк Олександр ОлексійовичОлекса́ндр Олексі́йович Павлю́к (нар. 20 серпня 1970, м. Новоград-Волинський, нині Звягель) — генерал-лейтенант Збройних сил України. Член Ставки Верховного Головнокомандувача (2023—2024). Командувач Сухопутних військ ЗСУ (лютий — листопад 2024), перший заступник Міністра оборони України (2023—2024),[1] голова Київської ОДА (березень — травень 2022), командувач Операції об'єднаних сил (2021—2022). Герой України (2022). ЖиттєписОлександр Павлюк народився 20 серпня 1970 року в місті Новоград-Волинський Житомирської області. 1991 року закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище. Служив командиром танкового взводу 47 гвардійської танкової дивізії (1991—1993; с. Гіллерслебен, Німеччина); командиром танкової роти (1993—1997, 30-та танкова дивізія), заступником начальника штабу танкового полку (1997—1999), командиром танкового батальйону (1999—2003). 2004 року закінчив Національний університет оборони України і здобув оперативно-тактичний рівень військової освіти. Був заступником командира бригади (2005—2006) м. Новоград-Волинський на Житомирщині; командиром українського миротворчого контингенту в Косові (2006—2007),[2] начальником штабу 30-ї механізованої бригади (2007—2010). У 2010 році став командиром 24 окремої механізованої бригади (м. Яворів Львівської області). Російсько-українська війнаЗ березня 2014 був залучений до відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України. 24-та бригада під його командуванням брала участь у боях за Слов'янськ і Краматорськ, згодом вела бої на російсько-українському кордоні. У ізваринському прориві вийшла із напівоточення.[3] У лютому 2015 року полковник Олександр Павлюк поступив на навчання в Національний університет оборони ім. І.Черняхівського і 2016 року здобув оперативно-стратегічний рівень військової освіти.[3] У березні 2017 року, закінчивши навчання стратегічного рівня, став командувачем військ Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ.[4][5] Влітку 2020 року був призначений начальником підготовки Командування Сухопутних військ Збройних сил України.[6] У 2019 отримав ступінь кандидата військових наук в Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2021 рік — магістр публічного управління та адміністрування).[1] 28 липня 2021 року призначений командувачем Операції об'єднаних сил.[7] Наприкінці січня 2022 року генерал-лейтенант Павлюк в інтерв'ю британській газеті The Times назвав величезною помилкою відмову України від ядерного озброєння в 1994 році. Він також передбачив 20 лютого як орієнтовну дату повномасштабного нападу військ РФ.[3] Російське вторгнення 2022 рокуЯк командувач Об'єднаних Сил генерал-лейтенант Павлюк керував обороною Маріуполя та інших міст Донецької та Луганської областей України.[3] 15 березня 2022 року знятий з посади командувача ООС,[8] і призначений головою Київської ОВА.[9] Саме Олександру Павлюку доручена організація оборони та забезпечення столиці України — міста Києва. Станом на початок квітня 2022 року спільними зусиллями підрозділів, задіяних в обороні міста, противника вдалося відтіснити від Києва на декілька десятків кілометрів на всіх напрямках[опосередковано]. 21 травня 2022 року знятий з посади голови Київської ОВА.[10] 14 лютого 2023 року рішенням Кабінету міністрів України призначений першим заступником міністра оборони України.[11][12] 6 березня 2023 року Указом Президента № 129 введений до персонального складу Ставки Верховного Головнокомандувача.[13] 10 лютого 2024 звільнений з посади першого заступника міністра оборони України.[14] 11 лютого 2024 року призначений командувачем Сухопуних військ ЗСУ.[15][16] У березні 2024 року Павлюк дорікнув ЗМІ за приділення уваги темі ухилянтства, і сказав, що на той час ТЦК та їхні роти охорони переважно були укомплектовані військовослужбовцями, що втратили здоров'я на війні та визнані непридатними до проходження служби в бойових частинах.[17] 29 листопада 2024 року звільнений з посади командувача Сухопуних військ ЗСУ.[18] 13 грудня 2024 року Павлюк був виведений також зі складу Ставки Верховного Головнокомандувача.[19] Нагороди та відзнаки
Військові звання
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
