Захватаєв Никанор Дмитрович

Никанор Дмитрович Захватаєв
Никанор Дмитриевич Захватаев
Народження	26 липня 1898 Гарі, Вятська губернія, Російська імперія
Смерть	15 лютого 1963 Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Червона армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Освіта	Військова академія імені Фрунзе
Роки служби	1918 – 1960
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник
Командування	1-ша ударна армія (СРСР), 4-та гвардійська армія (СРСР), 35-та армія (СРСР), Донський військовий округ
Війни / битви	Німецько-радянська війна, Радянсько-японська війна
Нагороди
Захватаєв Никанор Дмитрович у Вікісховищі

Захватаєв Никанор Дмитрович (26 липня 1898, село Гарі, Вятська губернія, Російська імперія — 15 лютого 1963, Москва, СРСР) — радянський генерал-полковник (1945), Герой Радянського Союзу (1945).

Народився в селянській родині. Учасник Першої світової війни, закінчив школу прапорщиків, дослужився до звання поручика. У 1918 році вступив до Червоної армії, учасник Громадянської війни в Росії та радянсько-української війни, воював у артилерійському дивізіоні.

Після війни служив помічником повітового військового комісара, був начальником штабу і командиром стрілецького полку. Закінчив курси «Постріл» (1931), Військову академію імені М. В. Фрунзе (1935), Академію Генерального штабу (1939). Із 1939 року працював викладачем в Академії Генерального штабу.

Із липня 1941 року полковник Захватаєв був заступником начальника оперативного відділу штабу Південно-Західного фронту. Брав участь в обороні Києва. Із листопада 1941 року – начальник штабу 1-ї Ударної армії, учасник битви за Москву. За успішні бойові дії був нагороджений двома орденами Червоного Прапора.

У травні – вересні 1942 року — командир 1-го гвардійського стрілецького корпусу на Північно-Західному фронті, брав участь у боях за Дем'янськ. З грудня 1942 по травень 1944 року — командир 12-го гвардійського стрілецького корпусу.

З 23 травня 1944 по 10 січня 1945 року — командувач 1-ї Ударної армії на 3-му Прибалтійському фронті. Війська Захватаєва брали штурмом Остров, Тарту, Ригу.

З 1 березня по 15 червня 1945 року — командувач 4-ї гвардійської армії на 3-му Українському фронті. Брав участі у взятті Відня. За взяття Відня 28 квітня 1945 року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Із червня по грудень 1945 року — командувач 35-ї армії 1-го Далекосхідного фронту. Брав участь у радянсько-японській війні.

У післявоєнні роки командував 5-ю армією, був начальником штабу Приморського і Білоруського військових округів, командував Донським військовим округом, був заступником начальника Генерального штабу ЗС СРСР, головним військовим радником в Угорщині. Із 1960 року — у відставці. Жив у Москві, там помер і похований.

• Майор (1936)
• Полковник (1938)
• Генерал-майор (1941)
• Генерал-лейтенант (1943)
• Генерал-полковник (1945)

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (28 квітня 1945)
• Два ордени Леніна (21 лютого 1945 — за вислугу років; 28 квітня 1945 — до звання Героя Радянського Союзу)
• Чотири ордени Червоного Прапора (1941; 1942; 1944; 1949)
• Орден Суворова 1-го ступеня (1945)
• Орден Кутузова 1-го ступеня (1944)
• Орден Кутузова 2-го ступеня (1944)
• Медаль «За оборону Москви» (1944)
• Медаль «За оборону Києва» (1961)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною» (1945)
• Медаль «За перемогу над Японією» (1945)
• Медаль «XX років РСЧА» (1938)
• Медаль «30 років Радянської Армії і Флоту» (1948)
• Медаль «40 років Збройним силам СРСР» (1958)

• Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 82—83. — ISBN 5-86090-113-5.