Зейтін-Кош
Зе́йті́н-Кош (крим. Zeytin Qoş, в перекладі — «оливкова вівчарня», також Бали́к-Каши́н-Каяси́, крим. Balıq Qaşın Qayası) — гірська вершина в центральній частині Головного пасма Кримських гір, третя за висотою вершина Кримських гір, розташована на відміну від інших півторатисячників: Роман-Кош, Демір-Капу, Кемаль-Егерек, Бойнус-Тепе, Учурум-Кая на південно-східних схилах Бабуган-Яйли. Тому з вершини Зейтін-Кош відкривається панорама Чорного моря. Висота — 1534 м (на 11 м нижча за Роман-Кош). Поверхню Зейтін-Коша ускладнюють карстові лійки та карри, на східному схилі — велика ерозійно-карстова долина. Оголена конусоподібна вершина з пологими схилами, оперезаними з півдня й сходу ребристими скелями. НазваНазва від кримськотатарської мови зейтин — маслина або оливка. «Кош» — це загін для овець або кошара. Отже, дослівно Зейтін-Кош це «оливкова кошара». Можливо, назва пояснюється тим, що, по-перше, оливкові дерева у величезних кількостях ростуть біля підніжжя вершини, а, по-друге, гора довгі століття (аж до XX) була величезним пасовищем, куди на годування пастухи виганяли отари овець, які випасалися тут аж до зимових холодів. Загальний описСкладається з вапняків. Вкрита гірсько-лучно-степовою рослинністю, що надає їй характерної мальовничості[1]. Входить до Кримського заповідно-мисливського господарства. Сьогодні Зейтін-Кош знаходиться на території Кримського природного заповідника. Офіційно вхід до заповідника заборонений. Піднятися на Зейтін-Кош з прибережно-чорноморської зони можна декількома основними шляхами:
Гора Зейтін-Кош, незважаючи на свою висоту і пронизливі вітри, характерна досить м'яким і рівним кліматом. Вершина, внаслідок свого розташування, не бере на себе удар південної зміни погоди з моря, а її розташування в глибині півострова розсіює удар з суші, який надходить з півночі. Тому субтропічний клімат якнайкраще описує його, як біля підніжжя, так і на схилах Зейтін-Кош.[2] Галерея
Див. такожКорисні посилання
Література
Інтернет-ресурсиПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia