Зернолуск товстодзьобий

?Зернолуск товстодзьобий
	; Самець товстодзьобого зернолуска ; Самиця товстодзьобого зернолуска
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Саякові (Thraupidae);
Рід:	Зернолуск (Saltator);
Вид:	Зернолуск товстодзьобий;
Біноміальна назва
	Saltator maxillosus; Cabanis, 1851
	; Ареал виду
Посилання
Вікісховище:	Saltator maxillosus
Віківиди:	Saltator maxillosus
EOL:	915865
ITIS:	562815
МСОП:	22723895
NCBI:	1226202

Зернолу́ск товстодзьобий^[3] (Saltator maxillosus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)^[4]. Мешкає в Бразилії і Аргентині.

Опис

Довжина птаха становить 21 см, вага 48-54 г. У самців верхня частина голови і спина темні, синьо-сірі. Обличчя, щоки і скроні темно-сірі, над очима білі "брови", під дзьобом чорні "вуса". Шия темно-сіра, підборіддя і горло білуваті або рудуваті. Груди і живіт сіруваті, крила чорнуваті, махові пера мають світлі края, хвіст чорнуватий. Очі темно-карі, лапи сіруваті, дзьоб міцний, темний, біля основи оранжевий. У самиць голова, потилиця і крила мають оливкове забарвлення.

Поширення і екологія

Товстодзьобі зернолуски мешкають на півдні Бразилії (від Еспіріту-Санту до Ріо-Гранде-ду-Сул), на північному сході Аргентини (Місьйонес) і, можливо, також на сході Парагваю. Вони живуть в кронах вологих гірських атлантичних лісів та на узліссях. Зустрічаються парами, на висоті від 900 до 2200 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно листям, а також плодами^[5]. Гніздо чашоподібне, зроблене з корінців і сухого листя. В кладці 2-3 блакитнуватих яйця, поцяткованих чорнуватими плямками.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Saltator maxillosus. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 4 березня 2022.
↑ Jean Cabanis. «Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt.». „Museum Heineanum”. Tom I. Theil, die Singvögel enthaltend, s. 142, 1850–1851. R. Frantz. doi:10.5962/bhl.title.112135.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 04 березня 2022.
↑ Erik S. Munson & W. Douglas Robinson. Extensive Folivory by Thick-Billed Saltators (Saltator Maxillosus) in Southern Brazil. „The Auk”. 109 (4), ss. 917–919, 1992.