Знаменське (Одинцовський район)
Зна́менське (рос. Знаменское) — село в Одинцовському районі Московської області у складі сільського поселення Горське. Населення 201 особа на 2006 рік[1], у селі числиться 1 садове товариство[2]. Село розташоване в північно-східній частині району, на правому березі Москва-ріки, в 8 км на північний захід від Одинцово, висота центру над рівнем моря 152 м[3]. ІсторіяВперше в історичних документах село зустрічається в роз'їжджій грамоті 1504 року, як сельцо Денисовское, что за Ермолою за дьяком, у писцевій книзі 1584 року — коли поместье за Грязным Андреевым сыном Ивашкова и дьяком Иваном Михайловым перейшло до Андрія Яковича Щелкалова (того року в селі було 6 селянських дворів і ще три стояли пусткою). У 1646 році числився двір вотчинників, 24 селянських двори і 43 людини, за переписом 1678 року Денисовим володів Кирило Полуектович Наришкін, значилися «двір вотчинників, скотний двір, людей у них 5 осіб і десять селянських дворів, у них 40 осіб», при ньому ж була побудована Знаменська дерев'яна церква і село стало носити подвійну назву Денисово-Знаменське. До 1704 році село, у якому були дерев'яна церква, боярський двір, скотний двір (у ньому 13 осіб), населення 66 селян у 12 дворах, як придане, перейшло Борису Івановичу Прозоровському, Прозоровський, бувши бездітним, заповів його Катерині I, яка, в 1728 році, заповіла Знаменське-Денисово цісарівні Єлизаветі Петрівні. З 1742 року село приналежало графу Олексію Григоровичу Розумовському, при ньому, в 1769 році була побудована сучасна церква. Після смерті Олексія його брат Кирило у 1779 році продав село зі 134 ревізькими душами генерал-ад'ютанту Івану Івановичу Шувалову, після смерті якого в 1797 році Знаменське-Денисово перейшло до Голіциних. На 1796 рік в селі — 41 двір, 143 чоловіки і 142 жінки, на 1852 рік числилося 50 дворів, 157 душ чоловічої статі і 188 — жіночої, в 1890 році — 442 людини. Назва села протягом століть трансформувалася зі «Знаменське, Денисово теж» (1678) і «Знаменське, Денисьєво теж» (кінець XVIII—XIX століття) у «Денисьєво (Знаменське)» на початку XX століття. У матеріалах радянського перепису 1926 р. село називається просто «Знаменське»: рідкісний випадок, коли після 1917 року перевага була віддана церковній назві[4]. За Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 числилося 152 господарства і 711 жителів, за переписом 1989 року — 95 господарств і 140 жителів[5]. Визначні пам'яткиЗнаменський храмУ селі знаходиться церква Ікони Божої Матері Знамення, збудована 1769 року. Тривалий час храм був однопрестольним і неопалюваним. Тільки в 1850 році з'явився приділ на честь Миколая Чудотворця (освячений лише в 1896 р.), а на рубежі XIX—XX століть — приділ на честь Михаїла Архангела. У 1916 році храм опалювався. У 1922 році церква починає зазнавати пограбувань, вилучення цінностей. У 1938 році храм був закритий і повністю розорений. У радянські часи його використовували під склад і зерносховище. Будівля сильно постраждала від пожеж, вчинених для зйомок фільму «Дворянське гніздо» наприкінці 1950-х років. У 1990 р. храм повернений церковній громаді, 1992 р. почалася реставрація. У плані церква має форму рівнобічного хреста, вписаного в круг. Будівля завершується приземкуватим, непропорційно малим барабаном, опертим на чотири стовпи, і увінчаним однією банею. Фасади оздоблені пілястровими бортиками з фронтонами і наличниками. Із заходу до церкви примикає двоярусна дзвіниця. Судячи з метрики 1887 року, первісно храм не мав фресок: вони з'явилися тільки в 1896 році, при оформленні Микільського приділу. У 2001—2002 роках поруч Знаменського храму зведена ще одна церква — Миколая II Страстотерпця. 2 серпня 2009 року, у день 505-річчя села, відбулося велике освячення обох храмів, яке здійснив архієпископ Можайський Григорій. Катина гораПорослий соснами берег Москви-ріки на північний захід від села отримав назву «Катиної гори» чи «Катиної гірки»: за легендою, Катерина II планувала збудувати палац на височині, навіть був заготовлений мармур. Втім, імператриця відмовилася від задуму, а камінь веліла віддати церквам у Знаменському, Петрові-Дальньому і Дмитровському[6]. За твердженням письменника В. Д. Успенського, Катина гора була одним з найулюбленіших місць Й. В. Сталіна, що мав дачу неподалік. Неодноразово згадується в романі «Таємний радник вождя»:
У радянські часи на вершині гори, як на найвищій географічній точці в окрузі, був встановлений знак геодезичної мережі (прибраний у 2004 р.). У 2004 році більша частина гори була обнесена огорожею, на вершині її збудований будинок чиновниці і підприємця Марини Каширіної (прозваний «Ластівчиним гніздом»)[6]. Водночас був закритий для доступу місцевих жителів лісовий масив між Горками-2, Знаменським і президентською резиденцією Горки-9[7]. Назву «Катина гірка» отримало й елітне котеджне селище, розташоване на північному заході Знаменського. Відомі мешканціУ селі розташовані особняки Сергія Шойгу і його колишнього заступника по МНС Юрія Воробйова, по вихідних в цих особняках часто збираються разом обидві сім'ї[8]. Структури, пов'язані з однокурсниками прем'єра Дмитра Медведєва, мають у власності ліс.[8] Схема приватизації лісу виглядала таким чином: у березні 2010 року ФГУП «Рубльово-Успенський лікувально-оздоровчий комплекс», що приналежало управсправами президента, отримало дозвіл приєднати до Маслова 21 га лісу. На них буде побудовано три котеджі, будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, басейн, тенісний корт, бігові та велосипедні доріжки, обіцяв в червні 2010 року на публічних слуханнях в Успенському начальник відділу технагляду цільових програм управління справами президента Валентин Курбатов. У вересні 2010 року «Дар» пожертвував Рубльово-Успенському лікувально-оздоровчому комплексу 397 млн руб. на будівництво спортивних та інших об'єктів на лісовій ділянці. Через рік на ділянці з'явилося вісім об'єктів незавершеного будівництва — тих, про які йшлося на публічних слуханнях в Успенському, плюс клубний будинок і вертолітний майданчик. У середньому кожен об'єкт був побудований на 50 %. Недобудовані будівлі у ФГУПа за 405 млн руб. викупила компанія «Гарант-клуб», що належить «Дару». Після цього управсправами президента розділило лісову ділянку на дві частини — 0,8 і 20,2 га. Меншу воно передало в користування Рубльово-Успенському лікувально-оздоровчому комплексу, а 20,2 га з недобудованими будівлями отримав в оренду «Гарант-клуб». Потім керуючий справами президента Володимир Кожин підписав з гендиректором «Гарант-клубу», однокурсником прем'єра Олексієм Долгушевським договір купівлі-продажу 20,2 га лісу за пільговою ціною 18 млн руб., що становило 2,5 % від її кадастрової вартості. Зараз бенефіціаром «Гарант-клубу» значиться підприємець Головачов Віталій, співвласник компанії «Главкіно» і засновник фондів підтримки зимових олімпійських видів спорту та «Соцгорпроект». Частка в 1 % в «Гарант-клубі» залишилася у Фонду «Дар», наглядову раду якого очолював однокурсник Медведєва заступник голови правління Газпромбанку Ілля Єлисєєв. Структури «Дару» були замовниками будівництва будинку прийомів на Красній Поляні і резиденції в Пльосі — обидва об'єкти відвідував Медведєв. А Головачов, за даними «Коммерсанта», був співвласником у невеликих компаніях, що належали родичам прем'єра. Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
