Зозуля вусата

?Зозуля вусата
	;
Охоронний статус
	; Близький до загрозливого (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Зозулеподібні (Cuculiformes);
Родина:	Зозулеві (Cuculidae);
Рід:	Hierococcyx;
Вид:	Зозуля вусата;
Біноміальна назва
	Hierococcyx vagans; (Müller, 1845)
Синоніми
	Cuculus vagans Müller, 1845
Посилання
Вікісховище:	Hierococcyx vagans
Віківиди:	Hierococcyx vagans
ITIS:	554679
МСОП:	22683850

Зозу́ля вусата^[3] (Hierococcyx vagans) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)^[4]. Мешкає в Південно-Східній Азії.

Опис

Довжина птаха становить 25-30 см^[5], вага 58-63 г. Тім'я і потилця сірі, скроні білі, під дзьобом чорвуваті "вуса". Верхня частина тіла коричнева, хвіст поцяткований коричневими смугами, кінець хвоста охристий або білий. Махові пера мають білі края. Нижня частина тіла кремово-біла, поцяткована чорнуватими смужками. Очі темно-карі або сірі, навколо очей жовті кільця. Дзьоб чорний, лапи оранжево-жовті. У молодих птахів спина і крила чорнуваті, на грудях чорні смуги. У молодих птахів також є "вуса"^[6].

Поширення і екологія

Вусаті зозулі мешкають на Малайському півострові, на Суматрі і Калімантані, а також на південному сході Таїланду та на півдні Лаосу. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і на узліссях, в густих кронах дерев^[7]. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться комахами і дрібними плодами. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Вусатим зозулям притаманний гніздовий паразитизм. Вони підкладають яйця в гнізда рудкрилим філентомам і бурим тординам. Сезон розмноження вусатих зозуль триває з червня по серпень.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Білогорлим зозулям загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Hierococcyx vagans. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
↑ Müller, Salomon (1840–1847). C.J. Temminck (ред.). Verhandelingen over de Natuurlijke Geschiedenis der Nederlandsche Overzeesche Bezittingen. Т. 1. Land en Volkenkunde. Leiden: Natuurkundige Commissie voor Nederlansch-Indie. с. 233.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 09 січня 2022.
↑ Johnsgard, Paul A. (1997). The Avian Brood Parasites: Deception at the Nest. Oxford University Press. с. 168. ISBN 9780195354997. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
↑ Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik P.; Fuller, Richard A. (2012). Cuckoos of the World. A&C Black. с. 429—430. ISBN 9781408142677. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
↑ Jeyarajasingam, Allen (2012). A Field Guide to the Birds of Peninsular Malaysia and Singapore. Oxford University Press. с. 200. ISBN 9780199639427. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.