Зоологічний сад Цюриха
![]() Цюрихський зоопарк — зоопарк, що знаходиться у Цюриху, в Швейцарії, і вважається одним з найкращих зоопарків Європи. Його відкриття відбулося 1929 року та до сімдесят п'ятого року в зоопарку було зібрано 2200 особин, що належать 300 видам. Він знаходиться на вулиці Цюрихбергштрассе, в нижній частині вершини Цюрихберг в кварталі Флунтерн. Одним із культурно-масових заходів зоопарку є парад пінгвінів, який проводиться щодня після полудня, якщо температура повітря ззовні нижче десяти градусів за Цельсієм. З 1954 по 1973 р. директором Цюрихського зоопарку був зоолог Хейні Хедігер. Зоопарк є членом Всесвітньої асоціації зоопарків та акваріумів (англ. WAZA) та Європейської асоціації зоопарків та акваріумів (англ. EAZA). Найцікавішим тут є виставка індійських слонів та павільйон Масоала, які знаходяться всередині великого купола. Гості можуть навіть спостерігати за слонами, коли ті знаходяться під водою. Зоопарк також відомий як перша і єдина європейська установа, яка успішно розводить Галапагоських черепах. Протягом багатьох років звідси відправляють маленьких черепах до більш ніж двох десятків інших зоопарків.[1] У 2005 році в зоопарку було виявлено, що сім лемурів, спійманих в Андасібе, яких вважали мишачими лемурами, насправді були новим видом, який згодом був названий як мишачий лемур Гудмана.[2] Генеральний планУ 1992 році був представлений новий план розвитку зоопарку. До 2020 року площа зоопарку мала збільшитись удвічі, при цьому залишаючи кількість видів незмінною та відремонтовуючи більшість вольєрів. Мета плану полягала в тому, щоб сфокусувати увагу не на тваринах, а на екосистемах, дозволяючи їм бродити місцевістю, прихованою від очей відвідувачів. Щоб відтворити екосистеми — Євразію, Південну Америку та Африку / Мадагаскар, зоопарк географічно розділили на окремі зони. Оновлений генплан[3] є орієнтиром до 2030 року: Вже існуючі вольєри
В процесі розробкиДо 2020 року планується відкриття секції Савана Лева. В ній будуть представлені такі тварин, як жирафи, білі носороги, зебри, антилопи, страуси, гієни та сурикати. Подальший розвиток
Список літератури
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia