Зорі спектрального класу B

Зо́рі спектра́льного кла́су B є голубими зорями досить великої яскравості. Їхні спектри містять лінії нейтрального гелію, які досягають максимуму своєї інтенсивності в районі підкласу B2. В їхніх спектрах також присутні лінії водню, які сягають середньої інтенсивності (у порівнянні з класом А), лінії іонізованих металів, включаючи Mg II та Si II.

Зорі головної послідовності класу B

Зорі головної послідовності спектрального класу BV спалюють у своїх надрах водень й мають клас світності V. Маса цих зір загалом сягає 2–16 мас Сонця, а ефективні температури становлять 10000–30000 K.^[1]

Всередньому, одна з 800 зір головної послідовності в околі Сонця належить до спектрального класу B.^[2]

Фізичні параметри зір Головної Послідовності класу B

В таблиці подано усереднені значення параметрів.^[3] Загалом, відповідні параметри окремо вибраної зорі даного спектрального класу можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас	B-V	V-R	b-y	M_V	BC	T_eff, °K	R/R_Ο	log g	M/M_Ο	Vsin(i), км/сек.
B0	-0.29	-0.13	-	-3.3	-3.34	31000	7.2	4.0	17.0	289
B1	-0.26	-0.11	-	-2.9	-2.60	24100	5.3	4.1	10.7	287
B2	-0.24	-0.10	-0.09	-2.5	-2.20	21080	4.7	4.1	8.3	284
B3	-0.21	-0.08	-0.08	-2.0	-1.69	18000	3.5	4.2	6.3	281
B4	-0.18	-0.07	-0.08	-1.5	-1.29	15870	3.0	4.2	5.0	278
B5	-0.16	-0.06	-0.07	-1.1	-1.08	14720	2.9	4.2	4.3	275
B8	-0.10	-0.02	-0.04	0.0	-0.60	11950	2.3	4.3	3.0	264

Представники

Наприклад: Спіка B, найяскравіші зорі Плеяд, VV Цефей B, Алголь A^[4], гіпершвидкісна зоря HE 0437-5439.

Хімічно пекулярні зорі класу B

Приклади: HD236471 (B5), Альферац (B8), Майя, HD315 (B9)

OB асоціації

Загалом O та B зорі є досить масивними об'єктами з потужним випромінюванням світла (енергії) в навколишній простір, тому час їхнього перебування (життя) на головній послідовності є порівняно коротким (порівнюючи з Сонцем). За цей час вони не встигають переміститися далеко від областей свого народження за рахунок власного руху. Відповідно, ці зорі показують тенденцію групуватися разом у просторі й утворюють так звані OB асоціації, які пов'язані з гігантськими молекулярними хмарами міжзоряного газу. Наприклад, OB1 асоціація в Оріоні займає значну частину спірального рукава нашої галактики й містить багато яскравих зір видимих в сузір'ї Оріона.

Субгіганти спектрального класу B

Приклади: Спіка А, Беллатрикс

Гіганти спектрального класу B

Приклади: 20 Тельця

Надгіганти спектрального класу B

Приклади:

Яскраві надгіганти спектрального класу B

Приклади: Рігель

Див. також

Примітки

↑ Habets, G. M. H. J.; Heintze, J. R. W. (November 1981). Empirical bolometric corrections for the main-sequence. Astronomy and Astrophysics Supplement. 46: 193—237. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 21 вересня 2009., Tables VII and VIII.
↑ LeDrew, G.; The Real Starry Sky [Архівовано 14 грудня 2015 у Wayback Machine.], Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, Vol. 95, No. 1 (whole No. 686, February 2001), pp. 32–33. Примітка: Таблиця 2 містить помилку й відповідно у статті одна зоря спектрального класу B припадає на 824 зорі Головної Послідовності.
↑ David F. Gray "The observations and analysis of Stellar Phorospheres", Cambridge University Press 2005
↑ SIMBAD, entries on Regulus [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] and Algol A [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.], accessed June 19, 2007.