Зраджена революція
«Зраджена революція: що таке СРСР і куди він іде?» (рос. Преданная революция: что такое СССР и куда он идёт?) — книга про стан СРСР у 1930-і роки, написана Левом Троцьким 1936 року. Становить собою одну з найбільш значущих праць автора. У ній проводиться аналіз радянського політичного режиму — він визначається як «деформована робітнича держава» й «бюрократичний абсолютизм», ― а також прогнозується його подальший розвиток; проводяться паралелі між сталінським СРСР та гітлерівською Німеччиною; робиться прогноз про прийдешню війну. Книга критикувала сталінізм. Була перекладена багатьма мовами; уперше видана в Радянському Союзі 1991 року. Опис та історіяЦю працю Лев Троцький написав за сприяння свого сина[1] ― Лева Сєдова ― у період «норвезького відлюдництва» революціонера: після вигнання з СРСР, під час вимушеної еміграції у Норвегії.[2] Їй передувала маса статей і листів автора на тему Радянської Росії.[3] Первісною назвою книги, вперше виданої у 1936 році, була «Зраджена революція». У першому ж російськомовному виданні у Парижі вона називалася «академічніше»: «Що таке СРСР і куди він іде?».[4][5] Текст російськомовного видання і видань іншими мовами дещо відрізняється (через доповнення автора, зроблені навесні 1937 року), що призводить до плутанини: інколи роботу Троцького, випущену під різними заголовками, називають двома різними публікаціями.[6] Книжку підготували до друку всього за декілька тижнів до початку Першого московського процесу над «троцькістами». За мету цього видання Троцький мав таке: «правильно оцінити те, що є, аби ліпше зрозуміти те, що настає».[7] Сам автор оцінив цю книжку як «головне діло свого життя».[8] Щойно рукопис був представлений у Франції — у видавництві «Грассі» — він опинився у полі зору сьомого відділку ГУДБ СРСР: детальні свідчення про припустиму публікацію й переклад (одразу кількома мовами) доповіли радянському керівництву. Фрагменти рукопису, а можливо й увесь текст, опинилися у Москві.[9] КритикаПро сталінізмПрофесор Барух Кней-Паз охарактеризував роботу Лева Троцького як «основний твір про сталінізм».[10] Він також звертав увагу на «підзаголовок» книги, який став другою назвою: передбачається, що це і є головне питання, яке цікавило знаменитого революціонера в той історичний період.[11] Автори чотиритомної біографії Троцького Юрій Фельштинський та Георгій Чернявський називали книгу «Зраджена революція» «однією з найбільш значущих робіт» колишнього наркома, присвячених стану справ в СРСР у 1930-і роки.[4] З цією думкою в 1990 році погоджувався й історик Юрій Ємельянов, називаючи цю книгу найповнішим і найзначнішим твором Лева Давидовича, в якому підсумовується як оцінка СРСР, так і світового розвитку загалом[12] — це його «політичний заповіт», у якому «проявляються як слабкість, так і сила мислення Троцького».[13] Дещо іншої думки дотримувався радянсько-російський біограф Троцького, генерал Дмитро Волкогонов: він, посилаючись на судження Віктора Сержа[en], називав книгу «лютою, але громіздкою і написаною поспіхом, наповненою пророцтвами, жорсткими оцінками та категоричними (але суперечливими) висновками».[14] Водночас Волкогонов вважав, що саме «Зраджена революція» (назву якої він іноді подає як «Революцію зраджена»)[15] остаточно переконала Йосипа Сталіна в особливій небезпеці Троцького: «силою свого пера… Троцький був здатний постійно завдавати ідеологічних, літературних ударів…».[16] Ю. Ємельянов також стверджував, що «книга була відповіддю [Троцького] на численні твори відомих письменників і громадських діячів Заходу з позиції симпатії до СРСР», що вірно підмічав їх поверхневий характер. У цьому «образ Радянського Союзу, створюваний Троцьким… відбивав й не так об'єктивну реальність, скільки уявлення про [Радянському союзі] вождя IV Інтернаціоналу у межах його концепції світової революції».[17] Зокрема, «за Л. Д. Троцьким, соціалістична революція в СРСР мала сенс лише через те, що сприяла успіху світової революції».[18] Фельштинський та Чернявський звертають увагу на готовність автора використовувати нові фактичні дані про стан справ у СРСР (наприклад, «численні свідчення нерівномірності успіхів радянського виробництва»[19]) для перегляду, виправлення та доповнення своїх теоретичних схем — водночас вони наголошують на його неготовності «відкинути» або переглянути марксистські догми. Біографи помічають «комуністичний утопізм» і «фанатизм» Троцького, який проігнорував «природу людей» і продовжував вважати (слід за Марксом) розвиток виробничих сил ключем до побудови комунізму.[7] Вони також фокусуються на якісній відмінності між сталінським «загостренням класової боротьби» у міру просування до соціалізму та поглядом Троцького на «поступове відмирання заходів адміністративного примусу» (у зв'язку з настанням «економіки достатку»).[20][21] Основні питання й відповідіНа думку Фельштинського та Чернявського, Троцький у книзі намагався відповісти на два «корінні питання»: чи існує соціалістичне суспільство в СРСР і чи є ризик «капіталістичної реставрації» в Радянському Союзі?[22]
Для позначення поточного стану справ у Радянському Союзі Лев Давидович використав формулювання «деформована робітнича держава», різко відкидаючи термін «державний капіталізм». При цьому окремий розділ книги був присвячений посилюваній ролі бюрократії — цього «буржуазного», на думку Троцького, органу:[22][23]
У цьому «обвинувальному акті проти бюрократії»,[24] «різко засуджуючи» помилки та прорахунки в економічній політиці СРСР, Лев Давидович пояснював загальне господарське відставання Росії від «передових капіталістичних країн» насамперед «відсталою вихідною базою соціалістичного будівництва».[19] При цьому, говорячи про майбутнє Радянського Союзу, Троцький передбачав можливість переродження радянської бюрократії в новий майновий клас, в якому колишні управлінці (експропріювавши державу) стануть новими «власниками-акціонерами трестів та концернів».[25] Троцький робив прогноз: або робітничий клас переможе бюрократію, або чиновник «з'їсть робітничу державу».[26] Доктор економічних наук Солтан Дзарасов називав цю книгу, поряд з «Історією російської революції[ru]», такою, що «заслуговує на особливу увагу». Він охарактеризував її як «пророчу працю…, яка пояснює виродження радянської системи та містить передбачення її майбутньої долі, що виправдалося на наших очах».[27][28] Фельштинський і Чернявський відзначають непослідовність Троцького у спробі знайти соціальне коріння посилення партійного апарату — цього «радянського термідора»,[29] не описаного раніше у межах марксизму.[30] Диктатура Сталіна являла собою, на думку колишнього наркома, не що інше, як політичний вираз інтересів бюрократії, зовсім відірваної від мас[31] — «керівна» роль партії насправді нікуди суспільство не спрямовувала, а лише маскувала собою посилення державної бюрократії.[32]
При цьому спроба порівняння СРСР з недавно виниклим Третім Райхом, названа Фельштинським і Чернявським «сміливою», особливо у формулюванні «сталінізм і фашизм… являють собою симетричні явища. Багатьма своїми рисами вони вбивчо схожі…». З важливих положень роботи вони також відзначають заклик Троцького до нової революції в СРСР (цього разу проти «бюрократичного абсолютизму», абсолютизму «жадібної, брехливої та цинічної касти правителів»)[34][35] та створення багатопартійної політичної системи[36][37]. У цілому ж, «за аналітичним рівнем, за ступенем узагальнень» дана книга одного з «вершителів доль» XX століття[38] «стояла набагато вище за публіцистичні твори про Сталіна» — була роботою «програмного характеру». Дискусії про багато тез, озвучених вперше у «Зрадженій революції» — у цьому маніфесті «нового троцькізму», в «одній з видатних книг сторіччя»[13] та «Біблії троцькістських сект»,[39] — не вщухають і в XXI столітті,[40] справляючи «суттєвий вплив на частину інтелігенції та студентства в капіталістичних країнах».[41] Професор Микола Васецький у 1991 році стверджував, що саме в книзі «Зраджена революція» Троцький дав «закінчене трактування» тези, «надзвичайно важливої» для подальшого розвитку троцькізму — тези про необхідність здійснення нової політичної революції в СРСР.[42] Водночас Васецький висловлював сумніви у серйозності заклику Лева Давидовича, який мав безпосередній стосунок до формування радянської однопартійної системи, до «відновлення радянських партій». Він зазначав відсутність деталей у тезі, озвученому Троцьким у книзі: незрозуміло, які конкретно партії (меншовицьку, есерівську?) планував повернути з небуття колишній нарком.[43] При цьому професор Володимир Мамонов в 1991 звертав увагу, що сам Васецький не включив жодного уривка з «Відданої революції» в перше за 61 рік видання творів Троцького в СРСР (збірка «До історії російської революції»[44]).[45] Песимізм, авантюризм і самообманВизначаючи книгу як «пронизану песимізмом», інший біограф Троцького — Ісаак Дойчер[en] — звертає увагу на загальну точність прогнозу автора про війну, яку «у Гітлера набагато менше шансів, ніж у Вільгельма II, довести до перемоги».[46] На думку Дойчера, у цій «концентрації трагічних філіппік» Троцький «поривав» із Радянським Союзом.[47] Ю. Ємельянов вважав, що цей «класичний твір марксистської літератури»,[48] створений Левом Давидовичем, був «яскравим свідченням ідейного тупика політичного авантюризму».[49] Польські дослідники Єжи Вятр та Анджей Валицький позитивно ставилися до висновків, що містяться в книзі, — вони цінували теоретичну спадщину Троцького, незалежно від оцінки його «практичної політичної діяльності». У той же час філософ Лешек Колаковський і теоретик марксизму Тоні Кліфф[ru] разом зі своїми прихильниками бачили в «Відданій революції» та інших антисталінських роботах колишнього наркома лише «відчайдушний самообман» — спробу навіяти світові (і самому собі) думку про те, що «сталінський деспотизм не мав нічого спільного з Жовтневою революцією». Вони також наголошували на надмірному «оптимізмі» автора щодо подальшої долі СРСР.[50] ВпливІсаак Дойчер стверджував, що ідеї та аргументи, які висловив Троцький у своїй «найтруднішій» праці — «Зрадженій революції», — справили вплив на численні пізніші твори інших авторів, зокрема художню літературу. До таких він прилічував: книгу «Революція директорів» Джеймса Бернгама, праці Іґнаціо Сілона й Артура Кестлера, роман «1984» Джорджа Орвелла, а також статті багатьох радянознавців і «пропагандистів холодної війни».[51] До аналізу книги зверталися багато дослідників — в одній зі статей західних економістів[52] була навіть спроба формалізувати і вивчити підхід Троцького зі «Зрадженої революції», використовуючи математичну теорію катастроф.[53] Видання й перекладиКнигу з самого початку передбачалося видати кількома мовами: французький переклад здійснив Віктор Серж[en], німецькою мовою рукопис перекладала дружина німецького троцькіста Пфюмферта, у Чехословаччині виданням займався В. Бурян. Крім того, Троцький отримав пропозицію від польського видавництва «Видавництво Польське», що у Варшаві.[54] Вже 1938 року перекладена «Зрадженя революція» з'явилася у Китаї. До 1989 року лише в США вона була перевидана дев'ять разів[55][56]. 1990 року в СРСР фрагмент книжки — розділ «Соціальне коріння термідора» — вийшов у Віснику Ленінградського університету[ru].[57] Текст книгиПримітки
Літератураанглійською
польською
російською
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
