Зімницький Михайло Іванович

Зімницький Михайло Іванович Михайло
Хорунжий
Загальна інформація
Народження	12 жовтня 1892(1892-10-12) слобода Липці, Харківського повіту, Харківської губернії, Російської імперії
Смерть	25 жовтня 1965(1965-10-25) (73 роки) м. Мельбурн, Австралія
Національність	українець
Alma Mater	Українська господарська академія
Військова служба
Роки служби	1914–1923
Приналежність	Російська імперія→  УНР →  Чехословаччина →  Австралія
Вид ЗС	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Формування	Армія УНР Сірожупанники
Війни / битви	Перша світова війна Визвольні змагання

Миха́йло Іва́нович Зімни́цький (19 вересня^[1] (або 12 жовтня^[2]) 1892 року, слобода Липці, Харківського повіту, Харківської губернії, Російської імперії — 25 жовтня 1965 року, м. Мельбурн, Австралія) — український військовий, громадський і політичний діяч; інженер-агроном. Хорунжий Армії УНР^[1][2].

Народився в сім'ї Івана Юхимови­ча і Марини Степанівни. В «Curriculum vitae» писав: «Дошкільне виховання отримав від набожного і начитаного діда Юхима Пилиповича — поважно­го липчанського громадянина. В 1905 році скінчив Друге липецьке начальне училище, а в 1907 році в Липцях — двокласне училище. Потім три роки практикувався в сільській та волосній управах канцелярщиком. У 1908 році вів с.-г. статистику Харківського с.-г. товариства. В 1911 році перебрався до Харкова. За злиденні гроші працював у канцелярії судового пристава. Раз на тиждень ходив помагати експедувати „Сніп“, який власним коштом видавав небіжчик Микола Міхновський у 1911 році („Сніп“ видавали в 1912 році) в Харкові. В 1912 році вів канце­лярію помічника присяжного повіреного О. Міхновського. Тут праця була приємніша, менша, та і у своїх людей міг дещо прочитати. В 1913 та до 17 липня 1914 року працював у третьо­му взаємному товаристві в Харкові на юридичному столі. Служба в банку була легка і добре платилася, так що мав змо­гу учитися. В 1914 році готувався екс­терном за 4 класи гімназії.

На початку мобілізації забрали до війська і того ж року — на фронт. З кінця 1914 року по червень 1917 року був у австрійському полоні. Від липня по 15 вересня 1917 року був арештований контррозвідкою корніловського штабу у Петрограді як українець, мовляв, „будувати Україну хочете, от ми вам і покажем“. Жовтень 1917 року і по листопад 1918 року був на Україні^[1].

Ще в таборі Йозефштадт став вояком „Сірої Дивізії“^[2]. 28 листопада добровільно вступив козаком до Армії УНР. З черв­ня 1919 року при забіранні Дорошенківським полком Чорного Острова від большевиків був ранений і лікувався в Кам'янці. 1 серпня вступив до Жито­мирської юнацької школи, але скоро захворів на тиф і пролежав 2½ місяці. Вдруге вступив до СЮШ 20 квітня 1920 року, котру скінчив 28 липня 1922 року.

В червні 1923 року прийшов до ЧСР, аби здійснити давню мету свою — закінчити сільськогосподарську школу. 16 вересня вступив до Державної ви­щої школи садово-виноградарсько-городньої у Мельнику, яку 12 липня 1927 року скінчив іспитом дозрілости. 25 липня 1927 p., Подєбради». Під час навчання в УГА мешкав і працював у м. Кутній Горі. Дипломну роботу «Ін­тенсифікація сільського господарства на Підкарпатті» виконав «дуже добре, а дипломний іспит склав з успіхом до­брим». Диплом УГА здобув 1932 року. Його прізвище є в списку абсольвентів (випускників) УГА, які працювали в культурно-просвітньому, економічному і громадсько-політичному житті на зем­лях Карпатської України та Пряшівщи­ни^[1]. В роки Другої світової війни був керівником хліборобської школи в Сяноку, Галичина^[2]. Закінчив і Празьку школу садівни­цтва. 1949 року емігрував до Австралії. Помер та похований у Мельбурні^[1].

• Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 514 В від 26.07.2024 «Про перейменування об'єктів топонімії населених пунктів Харківського району Харківської області» вулицю Радгоспну в селі Липці, перейменували на честь Михайла Зімницького^[3].

Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.