Зінкевич Анатолій Семенович

о. Анатолій Зінкевич
о. Анатолій Зінкевич
Анатолій Семенович Зінкевич
Народився	26 вересня 1953; с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, Україна
Помер	13 лютого 2019 (65 років); м. Тернопіль
Громадянство	Україна
Національність	українець
Знання мов	українська
Учасник	Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Анатолій Семенович Зінкевич, о. Анатолій Зінкевич (26 вересня 1953, Лосятин, Україна — 13 лютого 2019, Тернопіль) — український церковний діяч, митрофорний протоієрей Православної церкви України. Засновник Тернопільського Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького. Очільник громадського руху «Українські святині — українському народу». Батько архієпископа Дніпровського ПЦУ Симеона (Зінкевича), старший брат митрополита Луцького та Волинського ПЦУ Михаїла (Зінкевича).

У часи СССР — секретар намісника Свято-Успенської Почаївської лаври єпископа Якова Панчука^[1]. . Протоієрей Анатолій^{[джерело?]}

Життєпис

Анатолій Зінкевич народився 26 вересня 1953 року в селі Лосятині Кременецького району Тернопільської області, нині Україна.

Навчався в Кременецькому лісотехнічному технікумі, Київському інституті народного господарства, Ленінградській духовній семінарії, Московській духовній академії, на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету (2018)^[2].

Працював на будові піднощиком, штукатуром при Почаївській лаврі. Згодом залишився в лаврі, де провів 16 років. Був келейником, екскурсоводом, регентом хору, проректором семінарії, і особистим секретарем намісника Якова Панчука.

Був настоятелем парафій на Лановеччині і Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького м. Тернополя^[3].

Очолював ініціативну групу «Почаївській лаврі — статус національної духовної святині», громадський рух «Українські святині — українському народу».

Родина

Разом із дружиною Наталею виховав п'ятьох синів і доньку. Троє синів обрали священничий сан і нині трудяться на духовній ниві. Найстарший — архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон (Зінкевич) Православної церкви України, молодший брат о. Анатолія — митрополит Луцький Михаїл^[4].

Відзнаки

Людина року на Тернопільщині (2002)^[5]
відзнака Тернопільської міської ради (2008)^[6],
орден «За заслуги» III ступеня (2010)^[7].

Вшанування

22 травня предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній у співслужінні духовенства та єпископату звершив літію за протоієреєм Анатолієм.^[8]

Цитати

	Я виріс в українському домі, дихаю його повітрям, їм його хліб. Хто буде за мене ремонтувати його дах, хто боротиметься з тими, що шкодять йому?
— о. Анатолій Зінкевич, ^[9]

Цікаві факти

Його мудрістю, логікою, ерудицією, красномовством, глибокою духовною сутністю, умінням спілкуватися з людьми захоплювалися професори, народні депутати, міністри.^{[джерело?]}
Одним із перших^{[уточнити]} підтримав Помаранчеву революцію та Євромайдан, а згодом наших добровольців у АТО, причому не лише силою молитви, а й фінансово^[4].
Протоієрей Анатолій їздив в Константинополь просити Вселенський патріархат про автокефалію для Української православної церкви.
Разом із козаками він їздив до Одеси рятувати перлину біля моря від бронзової Катерини II. Там його навіть заарештували на кілька годин.^{[прояснити]}^{[джерело?]}

Примітки

↑ Богом обраний: 16 березня 2004 року відійшов у вічність митрополит Луцький і Волинський Яків (Панчук). pravoslaviavolyni.org.ua. Процитовано 6 березня 2025.
↑ Перестало битися серце випускника ТНПУ ім. В.Гнатюка, настоятеля Свято-Троїцького духовного центру отця Анатолія Зінкевича [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.] // ТНПУ
↑ Упокоївся протоієрей Анатолій Зінкевич [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Тернопільська єпархія ПЦУ, 13 лютого 2019 р.
↑ ^а ^б Отець Анатолій Зінкевич доніс свій хрест до краю життя Відійшов у вічність настоятель Свято-Троїцького духовного центру [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Номер один, 21 лютого 2019 р.
↑ Людина року на Тернопільщині». Жнибороди-Бучаччина-Тернопілля. 2014. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 18 квітня 2020.
↑ Рішення 20 сесії п'ятого скликання Тернопільської міської ради № 5/20/72 від 21 серпня 2008 року [Архівовано 18 липень 2014 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада. — 2008. — 8 вересня.
↑ Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Митрополит Епіфаній звершив освячення Покровського храму Свято-Троїцького духовного центру. PCU (укр.). 22 травня 2021. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
↑ Садовська, Г. Не просто священика відспівували одинадцять архієреїв // Вільне життя, 20 лютого 2019 р.

Джерела

Зінкевич Анатолій Семенович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч»,
Митрополит Михаїл: "Україна втратила великого патріота і мудрого пастиря" [Текст] : [спогади про о. Анатолія Зінкевича його брата] / митрополит Михаїл // Вільне життя плюс. — 2019. — № 77 (25 верес.). — С. 4 : фот. — (Брат про брата).
Обірвалось життя, обірвалось умить - / Вже душа їх у небо летить [Текст] : [спогади про служителів Православної церкви України о. Анатолія Зінкевича та архієпископа Іова, біографії] / В. Карпович // Свобода плюс Тернопільщина. — 2019. — № 15 (20 лют.). — С. 5 : фот.
Садовська, Г. Не просто священика відспівували одинадцять архієреїв [Архівовано 14 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Вільне життя, 20 лютого 2019 р.
Священнослужитель за покликанням [Текст] : [спогади про протоієр. Анатолія Зінкевича, настоятеля у 1980-90 рр. церкви у Москалівці] // Вільне життя плюс. — 2020. — № 21 (18 берез.). — (Незабутній спогад).