Калашников Вадим Федорович

Калашников Вадим Федорович
Калашников Вадим Федорович
Народився	23 травня 1939 (86 років); Миколаїв
Громадянство	Україна
	; ; ;

Вади́м Фе́дорович Кала́шников (* 1939) — режисер, сценарист, театрознавець, педагог. Кандидат мистецтвознавства (1999), доцент (2000).

З життєпису

Народився 1939 року в місті Миколаїв. Син Федора та Віри Калашникових, чоловік Тетяни Ігнашкіної-Калашникової.

Закінчив театрознавчий (1962; курс І. Волошина) та режисерський (1974; курс І. Чабаненка та М. Резніковича) факультети Київського інституту театрального мистецтва. Працював актором у театрах Миколаєва та Харкова, завідуючий літературної частини Київської філармонії, режисер Укрконцерту.

1981—1984 роки — головний режисер Театру поезії, від 1988 — київського театру-студії «Маска». Водночас в 1996—1998 роках — професор Київського університету культури і мистецтв; 2004—2008 роки — професор, завідувач кафедри режисури Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ).

Автор п'єс та інсценізацій

«Вир» за Г. Тютюнником,
«Нескінченний щоденник» за Е. Межелайтісом (поставив 1977; 1981),
«Заклинання вогню» (співавтор; поставив 1981),
«Пісня про рідну матір» за Б. Олійником,
«Щоб всесвітом ішла любов» за В. Маяковським (поставив 1978; 1981),
«Кларнети ніжності» за П. Загребельним (співавтор; поставив 1982),
«І вічно — бій» за О. Блоком (поставив 1987; 2005),
«Дві повісті про кохання» за Лесею Українкою та Л. Костенко (поставив 1998),
«Тебе нема, але я все з тобою!» за Лесею Українкою (поставив 2004).

Серед вистав

«Шестеро коханих» О. Арбузова (1974),
«Дружба починається з посмішки» (1977),
«Веселий рейс» Д. Кісіна (1978),
«Естрадний матч року» В. Іващенка, В. Калашникова (1978);
моновистави — «Живи і пам'ятай» В. Распутіна (1988),
«Маруся Чурай» Л. Костенко (1996),
«Урок театру» (1999),
«Як стати зіркою» (2003),
«Побачення з любов'ю» за віршами українських поетів (2004).

Основні праці

«Агітбригади на марші», 1982
«Професор Полежаєв у лавах переможців»; 1985
«Щедроти таланту», 1988;
«Народний агітаційний театр в Україні 70–80-х рр. ХХ ст.», 1998
«До питання перетворення епічного твору у драматичну форму»; 2004
«Повнота любові: П'єси», 2011^[1]

Нагороди і відзнаки

Лауреат Республіканських фестивалів самодіяльного мистецтва (1967, 1970, 1972, 1975 роки),
лауреат 1-го Всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості трудящих (1977, золота медаль),
лауреат Республіканського конкурсу сценаристів (1982),
лауреат Всесоюзного конкурсу сценаристів (1987),
лауреат 1-го Респбілканського (Запоріжжя, 1990) та 1-го Всесоюзного (Москва, 1991; перші премії) конкурсів режмсерів естради та масових видовищ,
Всесоюзного огляду дитячих новорічних видовищ на сучасну тему (Ростов-на-Дону, 1981, 3-тя премія).