Калинівка (Солонянська селищна громада)

село Калинівка
	Село КалинівкаСело Калинівка
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Дніпровський район
Тер. громада	Солонянська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA12020270180047869
Облікова картка	Калинівка
Основні дані
Населення	462
Поштовий індекс	52472
Телефонний код	+380 5669
Географічні дані
Географічні координати	48°10′25″ пн. ш. 35°4′26″ сх. д. / 48.17361° пн. ш. 35.07389° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	131 м
Місцева влада
Адреса ради	54472, с. Військове, вул. Миронова, 9
Сільський голова	Плахота Олена Олександрівна
Карта
	Калинівка
	Калинівка
Мапа
	Калинівка у Вікісховищі

Кали́нівка (МФА: [kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, у Солонянській селищній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення станом на 2021 рік — 462 мешканці.

Назву села пов'язують начебто з калиною, якої нібито колись тут було багато, але ніяких заростей калини тут ніколи не було. Первісно село називалось присілком Калініна.

Географія

Село Калинівка знаходиться за 4 км від правого берега річки Дніпро, на відстані 1 км від сіл Гроза і Петро-Свистунове.

Історія

У 1927 розпочалося будівництво Дніпровської ГЕС. Нижня частина села с. Вовніги підлягала затопленню і її мешканців переселили у новостворений присілок Калиніна. Переселення розпочалося навесні 1928 року. Першими оселилися тут родини Кудлач, Марченок і Буштрук. Селян наділили землею у розрахунку 1,3 га на їдока..

У 1930 році створено перший колгосп «Радянка». Перший голова колгоспу — Йосип Михайленко, заступник — Денис Сміюха. В колгоспі налічувалось 1300 га землі, 70 плугів, 85 борін, 105 бричок, 20 сівалок, 70 букерів^[1], півсотні пар коней.

У 1932 році колгосп очолив М. Марченок. Сіяли в степу здебільшого вручну. Як тільки з полів сходили сніги й земля починала відтавати, на лани виходили чоловіки з мішками через плече з посівним матеріалом.

У 1934 році колгосп перейменували на ім'я М. І. Калініна після візиту «всесоюзного старости».

Школа

У 1930 році відкрито початкову школу, яка містилася в хаті Лазаря Йосиповича Гузевата. Навчання проводила вчителька Євдокія Сергіївна Медведьова. Школа кочувала по дядьківських хатах — низьких, затемнених. Через тісноту навчання проводили у дві зміни. В кімнаті вміщалося 35-40 учнів.

У 1932 році директором школи став Григорій Артемович Компанієць, вчитель Максим Макарович Братко.

У кінці 30- років голова сільради Мороз І.І., голова колгоспу — Сміюха Ф.І

Будинок культури.

В селі діє будинок культури. У кінці 50-х років ХХ сторіччя завклубом Сміюха Михайло Григорович (1936 р.н.).

Зараз завідувач — Довгаш Раїса Олександрівна, а сільською бібліотекою — Гужва Юлія Олександрівна. У Будинку культури знаходиться також музей історії, працюють різноманітні гуртки,

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Відсоток
українська	93,9 %
російська	4,3 %
інші/не визначилися	1,8 %

Економіка

ТОВ «АгроМайстер».

Об'єкти соціальної сфери

Школа I—II ст.
Дитячий садочок.
Фельдшерсько-акушерський пункт.
Будинок культури.
Відділення Ощадбанку

Пам'ятки

Могили воїнів Червоної Армії, загиблих в 1943 році у Другій Світовій війні. Поховано 345 воїнів 8-ї гвардійської армії Південно-Західного (з 20.10.1943 – 3-й Український) фронту, які загинули 26 вересня – 24 жовтня 1943 році у боях на правобережному плацдармі в районі села Вовніги та під час визволення Калинівки від гітлерівських загарбників. У 1958 році на могилі установили залізобетонну скульптуру воїна з автоматом. У 1975 році ліворуч і праворуч від скульптури споруджено 4 стели, на яких увічнено відомі прізвища похованих і прізвища земляків, які загинули на фронтах Другої Світової війни.
В 2 км на південний захід від села, біля дороги на Вовніги, розташована пам'ятка промислової архітектури - водонапірна вежа. Збудована 1954 року. Зараз не використовується за призначенням

Могили воїнів, загиблих в 1943 році у Другій Світовій війні
Будинок культури
Водонапірна вежа. 1954 рік
Водонапірна вежа. Вигляд зсередини. 1954 рік
Церква

Примітки

↑ Букер — машина для неглибокої оранки з одночасним посівом під пласт. Складається із багатокорпусного плуга (на 2-3-4 лемеші), місткості для насіння та висівного апарату.
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних