Кальницький полк
Кальницький (Вінницький) полк — адміністративно-територіальна та військова одиниця XVII ст. у Правобережній Україні. Полковий центр — місто Кальник (нині село в складі Дашівської територіальної громади, Гайсинського району, Вінницької області). ІсторіяПолк існував з 1648 по 1678 та з 1704 по 1708 роки. З центрами в Кальнику 1648—1653, 1667—1678 роках і Вінниці 1653—1667 роках. Після перенесення центру отримав назву Вінницького. Восени 1649 року до полку приєднано територію та особовий склад Животівського та Подільського полків. 1649 року налічував 2050 козаків і складався з 19 сотень: Бабинської, Балабанівської, Борщагівської, Вінницької, Вороновицької, Дашівської, Животівської, Жорницької, Іллінецької, Кальницької, Кунянської, Липовецької, Немирівської, Ометинської, Погребищенської, Прилуцької, Рахнівської, Теплицької і Тетіївської. 1653 року формацію було реорганізовано — окрім перенесення адміністративного центру до Вінниці, полк також чисельно значно зменшився. За списками 1654-го новостворений Вінницький полк вже має не 19 сотень, як Кальницький, а лише 9: 4 перейшли до Паволоцького полку (1651), а 6 ліквідовано після Білоцерківської угоди. У 1654 року на території Вінницького полку налічувалось 62 населені пункти. Порубіжне положення полку обумовило часту участь козаків цього полку в боях з польськими військами під час Визвольної війни. Після передачі Росією в 1667 році Правобережної України Польщі, за Андрусівським миром, полк занепав і був об'єднаний з Брацлавським полком. Кілька невдалих спроб відновлення Кальницького полку були зроблені гетьманами Іваном Мазепою та Іваном Скоропадським. ПолковникиПолк очолювали полковники: Остап (Євстафій) Усваницький (1648—1649), Іван Федоренко (1649—1650, 1654), Остап Гоголь (1649,1674), Іван Богун (1650, 1651, 1653—1657), Петро Стягайло (1652), Іван Сірко (1658—1659), Василь Варениця (1659—1665), був страчений Ю. Хмельницьким у 1676 році[1], Іван Вертелецький (1659—1660), Михайло Радкевич (1661), Самійло Самусь (1688—1699), а також О. Вінницький, В. Лобойко, В. Верениця (Варяниця[2]), С. Коваленко, Т. Хмура, Мельник, К. Михалевський, М. Патович, Реврик, Г. Ковалевський, Г. Негревецький, О. Волошин (1704—1708). Коваленко (Ковалевський) був убитий Ю. Хмельницьким за «погане постачання провіанту до Немирова»[2]. Примітки
Джерела та література
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
