Прилуцький полк
Прилу́цький полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця Гетьманщини. Створений 1648 року. Полковий центр — місто Прилуки (нині Чернігівської області). 1649 року до нього приєднано Ічнянський полк. Склад полку1649—1654Полковник Тимофій Носач[3] 1654—16721672—17511751—17571757—17611761—1782
Всього на 1780 рік в полку було 25,921 хата, близько 255,000 осіб. Характеристика полкуНайбільші міста
Населені пункти
Двори та хати
ОсвітаНа 1750 рік в полку діяло 69 початкових парафіяльних шкіл. ЕкономікаНа Прилуччині головною галуззю сільськогосподарського виробництва було хліборобство, вирощували також льон, коноплі, тютюн тощо. Основною робочою худобою в селянських господарствах були воли, у меншій мірі — коні. Поряд з хліборобством важливе місце посідало тваринництво. Розводилася велика рогата худоба, коні, вівці. Порівняно слабо розвивалося птахівництво. Одним з основних видів промислів в Прилуцькому Полку було млинарство. Значного поширення набувало винокуріння, розповсюдженість якого пояснювалася тим, що переробка хліба на горілку давала прибуток у 2-З і навіть 4 рази більший, ніж його продаж. У цей час інтенсивно зростало феодальне землеволодіння старшинське та монастирське. Старшинське володіння продовжувало існувати в двох основних формах: приватне («зуполне») й рангове. Співвідношення між ними змінювалися — все більше рангових маєтностей переходило до старшинської верхівки у приватне володіння. Традиційною галуззю промисловості полку залишалося селітроваріння. Ряшківська суконна мануфактураСеред мануфактурних підприємств України найбільшою була Ряшківська суконна мануфактура, заснована в 1719 році[48], що з прибудовою 1736 року вівчарного заводу виробляла капелюхи і килими. У 1754 році тут працювали 343 майстри й службовці, у 1779-1784 роках їх стало 720. Вихід продукції 1778 року становив: сукна — 35560 метрів[49] і каразеї — 10668 метрів[50]. В 1797 році тут працювало 1326 осіб у тому числі 999 майстрових та їх учнів. Ряшківська суконна мануфактура складалася з 13 дерев'яних майстерень-світлиць, 5 «магазейних» дерев'яних споруд, красильні, ворсувальні, 3 ворсувальних млинів, комори, підвалу та інших дрібних будівель. Верстатів для виробництва сукна було 50. Сировину, потрібну для виробництва сукна, купувалися не тільки в Росії та Україні, а й за кордоном. ПрилукиПерші 4 цехи в Прилуках були засновані у 1633 році, коли Ярема Вишневецький видав «лист» на заснування кравецького, шевського, кушнірського й ковальського цехів, а у 1639 році — різницького цеху. В 1666 році в Прилуках 36% міщан — ремісники. В 1730-х роках в полковому місті Прилуки було 6 цехів: кравецький, шевський, ткацький, бондарський, різницький і пекарський, в яких працювало 62 кравці, 42 шевці, 55 ткачів, 11 бондарів, 10 різників і 11 пекарів. У 1782 році тут вже налічувалося 283 кравці, 336 шевців, 242 ковалі, 137 різників і 141 пекар. Крім них було ще немало ремісників, які не мали своїх цехових організацій. До них треба віднести теслярів, гончарів, малярів, цирульників, «золотарів» тощо. ІчняВ 1783-1786 роках в Ічні знаходилась 1121 хата, 6 церков, 6 водяних млинів, 37 крамниць, 123 винокурні казани, цегляний завод, працювало 78 ремісників. Найбільше славилася ічнянська плитка (пічні кахлі). Щотижня ярмарки, базари тричі на рік. Срібне1731 року в Срібному було вже п'ять ремісничих цехів: ткацький, кравецький, ковальський, шаповальський 1 різницький. Ремісники продавали свої вироби на ярмарках. Головними предметами торгівлі були шапки й тютюн. Особливо славився сорт тютюну «срібнянка». ІваницяСеред жителів Іваниці у 1783 року були ремісники: шевці, кравці, ткачі, теслярі та ковалі, які об'єднувалися в цехи; працювала селітроварня Тимофія Пащенка. ЗброяОзброєння козаків складалося з рушниці (мушкета), списа й шаблі. Вирушаючи у похід, козак повинен був мати 5 фунтів пороху (2,5 кг), 20—10 куль (отамани — по 50) і 5 фунтів (2,5 кг) свинцю. Як видно з архівних документів, спорядження козаків Прилуцького полку було значно біднішим: на 1 рушницю в похід бралося 1-1,2 фунти (0,5-0,6 кг) пороху і від 18 до 26 куль. В артилерії Прилуцького полку налічувалося 5-6 гармат, частина з яких належала до «городової армати». У похід, зазвичай, брали 2 гармати.
АрхітекутраОднією з найбільших споруд Прилуцького полку був Качанівський плац, в селі Качанівщина, Ічнянської сотні, збудований президентом Малоросійської колегії та генерал-губернатором Малоросії графом Петром Олександровичем Рум'янцевим-Задунайським у 1770-х роках. ІсторіяУ 1649 році до складу Прилуцького полку входила 21 сотня: три полкові Прилуцькі, дві Варвицькі, дві Ічнянські, Шкуратова, Срібнянська, Дівицька, Голінська, Переволочанська, Городнянська, Іваницька, Монастирська, Корибутівська, Краснянська, Горлянська, Гужівська, Кропивненська і Липовчанська. За часів Богдана Хмельницького полк очолювали:
За Хмельницького протягом усього періоду був сотником Прилуцьким полковим Омелян Проценко, який до 1649 року був сотником Березовським. За Воронченка він став Прилуцьким полковником наказним з листопада 1652 по жовтень 1653 року, а після його загибелі з жовтня 1653 року був призначений наказним полковником прилуцьким Трохим Федченко. Тривалий час Прилуцький полк очолювали полковники: Петро Дорошенко (1657–1659), Лазар Горленко (1659–1687 з перервами), Іван Стороженко (1687–1692), Дмитро Горленко (1693–1708), Іван Ніс (1708–1714), Гнат Ґалаґан (1714–1739), Григорій Ґалаґан (1739–1763) та інші. На 1782 рік на території полку налічувалося 11 сотень, в яких було 9 містечок і 547 сіл. У XVIII ст. Україна часто зазнавала адміністративно-територіальних змін. Внаслідок змін, запроваджених Катериною II з 1 лютого 1763 року, всі полки були розділені на 20 повітів. На той час було 10 полків. З них Полтавський, Лубенський, Переяславський, Гадяцький, Миргородський і Прилуцький займали територію тодішньої Полтавської губернії, а інші чотири — частину тодішніх Київської і Чернігівської. У кожному полку засноване було комісарство для збору казенних доходів, визначених по одному рублю з хати; комісарство Прилуцького полку знаходилося в повітову місті Іваниця. Прилуцький полк, який складався з Прилуцької, Іваницької, Срібнянської, двох Варвинських, Журавської, Переволочанської, Монастирищенської, Ічнянської, Корибутівської і Красноколядинської сотень, розділений був на два повіти: Прилуцький і Іваницький. У зв'язку з ліквідацією полкового устрою в Україні в 1782 році Прилуцький полк припинив своє існування, а його територія ввійшла до складу Чернігівського намісництва. Примітки
Джерела та література
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
