Колектор — ділянка каналізаційної мережі, призначена для збору і передачі відпрацьованої води з окремих джерел у водоочисні споруди або трубопровід зовнішньої каналізаційної мережі[1].
Зазвичай є трубою великого діаметра. Колектори є частиною міської каналізаційної системи; вони збирають стічні води та відводять їх за межі каналізації до насосних станцій, очисних споруд або до місця скидання у водний об'єкт[2].
Іноді в колектори укладають невеликі річки, що протікають у межах міста[3]. Колектори споруджуються переважно з великих бетонних та залізобетонних блоків[4].
За способом транспортування каналізаційні колектори поділяються на напірні та безнапірні (самопливні). Матеріалами труб самопливної каналізації є, головним чином, кераміка, залізобетон і чавун, а також азбестоцемент, сталь, цегла і пластик. Для напірних колекторів матеріалами труб є сталь, чавун і поліетилен[5].
Каналізаційні колектори часто стають об'єктами досліджень дигерів[6]. Під час зливи у водостічних колекторах може виникати так звана колекторна хвиля — стрімке підвищення рівня води[7], тому для дигера опинитись в колекторі під час зливи є смертельною небезпекою[6].
_delta_04.jpg)
