Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви

Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви
знаходилася на вулиці Борисоглібській
Тип споруди	каплиця
Розташування	Україна, Київ
Кінець будівництва	1904
Зруйновано	початок 1920-х
Відбудовано	не відбудовувалась
Належність	РПЦ
Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви (Київ)

Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви — православна каплиця в Києві, збудована 1904 року та знищена у 1920-х роках. Розташовувалася на вулиці Борисоглібській, між будинками № 19 та 21^[1].

У XVII — на початку XIX століття на Подолі, на розі вулиць Борисоглібської та Набережно-Хрещатицької, на місці садиби № 19/21 існувала дерев'яна церква Зішестя Святого Духа^[2] або Святодухівська. Її збудували між 1613 і 1632 роками^[3]. На плані Києва 1695 року церква зображена з однією банею і одним вівтарем^[4][5], а сусідня брама подільських укріплень отримала назву Духівська. У 1718 році церква згоріла^[1], але вже 1721 року коштом київської міщанки, удови Домникії Григорівни Андреєвської^[4] або Андреєвої^[5][6] була відбудована^[2]. У 1748 році Святодухівську церкву розширили кількома прибудовами та додали опасання^[2]. Святодухівська церква була дерев'яною^[7], трибанною^[1], оточеною дерев'яною огорожею^[2][6]. При церкві була також окрема дзвіниця та парафіяльна школа^[4], також храму належали дві сіножаті на Оболоні^[8]. В останній третині XVIII століття причт церкви складався зі священника, дячка та паламаря^[9].

У подільській пожежі 1811 року весь комплекс будівель Святодухівської церкви згорів повністю і вже не відновлювався^[2][1]. Тогочасний священник Святодухівської церкви, о. Павловський, увійшов до братії Києво-Братського монастиря і передав йому іконостас своєї колишньої церкви^[4]. Цей іконостас згодом встановили у трапезній церкві монастиря, яка отримала назву Святодухівська^[4][5]. Інше церковне начиння та земельні маєтки згорілого храму передали сусідній Борисоглібській церкві^[4][8].

У 1904 році на вимогу міської влади власники садиб № 19 та № 21, купці Давид Хургін та Арон Верозуб облаштували у глибині ділянки каплицю на місці, де стояв вівтар церкви Зішестя Святого Духа^[1]. Це була невелика дерев'яна, прямокутна у плані споруда. Каплицею опікувався причт Борисоглібської церкви. У 1914 році до каплички облаштували окремий прохід і обнесли її огорожею.

На початку 1920-х років капличку розібрали, хоча садиби, біля яких вона існувала, збереглися усі.

• Виноградова М. Борисоглібська вулиця, 19—20 ст. (архіт., іст., містобуд.) // Київ: Кн. 1, ч. 1: А—Л Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — 608 с. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-1-4.
• Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
• Попельницька О. О. Історична топографія Київського Подолу XVII — початку XVIII століття / Відповід. ред. д. і. н., проф. М.Ф. Дмитрієнко. — Видавничий дім «Стилос», 2003. — 304 с. — 500 прим. — ISBN 966-8518-03-9.
• Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археогр. комісія та ін.: Упоряд. Г. В. Болотова та ін.; редкол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 392 с. — 5000 прим. — ISBN 5-12-000656-6.
• Петров Н. И. Историко-топографическіе очерки древняго Кіева. — К. : Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра, 1897. (рос. дореф.)
• Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
• Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
• Храми Києва. Мультимедійна енциклопедія. 3DMEDIA, 2000.