Араві́йська пусте́ля (араб.ٱلصَّحْرَاء ٱلْعَرَبِيَّة) — великий пустельний екорегіон в Західній Азії, що охоплює майже весь Аравійський півострів.[1] З площею 2,33 млн км², це друга за величиною спекотна пустеля у світі після Сахари та п'ята за загальною площею.[2] Вона є продовженням великого поясу пустель, що простягається від Сахари через Синайський півострів.[3]
Екорегіон характеризується екстремальними кліматичними умовами, гіперпосушливістю, унікальною біотою, адаптованою до виживання, та глибокою культурно-історичною спадщиною.[5] Археологічні дані свідчать про те, що в минулому клімат регіону був значно вологішим, що дозволяло існувати тут річкам, озерам і саванам, які підтримували життя ранніх людських популяцій.[6] Пустеля відіграє ключову роль у світовій економіці завдяки величезним покладам нафти та природного газу,[1] відкриття яких у XX столітті докорінно змінило регіон.[7]
Географія та геологія
Геологічне походження
Формування Аравійської пустелі пов'язане з геологічною історією Аравійської плити.[8] Протягом більшої частини фанерозойського еону ця територія була покрита мілководним морем Тетіс, де накопичувалися потужні шари осадових порід, багатих на органічні рештки, що згодом стали джерелом вуглеводнів.[8] Підняття плити, особливо в олігоцені та міоцені, пов'язане з рифтогенезом у Червоному морі та Аденській затоці, призвело до відступу моря та оголення цих осадових формацій.[1] Глобальні кліматичні зміни, зокрема посилення мусонних циклів та початок льодовикових періодів у плейстоцені, спричинили аридизацію (опустелювання) регіону.[8]
Рельєф та основні регіони
Рельєф Аравійської пустелі надзвичайно різноманітний і включає кілька типів ландшафтів:[1]
Ерги (піщані моря): величезні території, вкриті піщаними дюнами.[1]
Гамади: кам'янисті плато, з поверхні яких вітер здув дрібні частинки.[1]
Це найбільша у світі безперервна піщана пустеля (ерг),[10] що займає площу близько 650 000 км² на території Саудівської Аравії, Оману, ОАЕ та Ємену.[10] Ландшафт характеризується різноманітними типами дюн: лінійними, барханами та гігантськими зіркоподібними дюнами,[10] висота яких може перевищувати 250 метрів.[4] Регіон є одним із найпосушливіших місць на Землі, з річною кількістю опадів менше 35 мм.[10]
Велика піщана пустеля (площа близько 65 000 км²) на півночі Аравійського півострова.[11] Вона відома своїми яскраво-червоними пісками (через високий вміст оксиду заліза) та масивними поперечними дюнами, що можуть сягати 90 метрів у висоту.[11] Взимку тут випадає більше опадів, ніж у Руб-ель-Халі, що підтримує ріст сезонних трав.[11]
Довга (близько 1300 км) і вузька смуга червоних пісків, що простягається від Нефуду на півночі до Руб-ель-Халі на півдні, утворюючи дугу.[12] Вона слугує своєрідним мостом між двома великими пустелями і є важливим пасовищем для бедуїнів після дощів.[12]
Піщана пустеля в Омані, що займає площу близько 12 500 км².[13] Вона відокремлена від Руб-ель-Халі та має унікальну біоту, включаючи багато ендемічних видів.[14] Регіон є популярним місцем для туризму та наукових досліджень через чітко визначені межі та різноманітність дюн.[13]
Клімат
Клімат Аравійської пустелі є одним з найекстремальніших у світі.[1] Він класифікується як спекотний пустельний клімат (BWh за класифікацією Кеппена).[9]
Температура: Середні літні температури коливаються близько 40 °C,[1] але часто перевищують 50 °C.[9] Рекордно високі температури сягають 55 °C.[15] Добові коливання є значними: після спекотного дня нічна температура може різко впасти.[1] Взимку вночі можливі заморозки, особливо у північних та гірських районах, де температура може опускатися до -12 °C.[16]
Опади: Рівень опадів вкрай низький, в середньому 80–100 мм на рік,[16] але розподілені вони дуже нерівномірно.[9] Більшість опадів випадає у вигляді коротких інтенсивних злив між листопадом і квітнем.[16] У Руб-ель-Халі дощі можуть не йти роками.[10]
Вітри: Сильні вітри є характерною рисою пустелі.[1]Хамсин — північно-західний вітер, що дме навесні та влітку,[16] часто спричиняючи потужні піщані та пилові бурі, які можуть тривати кілька днів і значно погіршувати видимість.[16]
Флора, фауна та їх адаптації
Незважаючи на суворі умови, пустеля підтримує дивовижне біорізноманіття.[4]
Адаптації до умов пустелі
Виживання в пустелі вимагає унікальних адаптацій:[17]
Фізіологічні: Багато тварин є нічними, щоб уникнути денної спеки.[17] Вони мають ефективні механізми збереження води, наприклад, виробляють концентровану сечу (як верблюд або орикс).[17]
Поведінкові: Тварини ховаються в норах або в тіні скель протягом дня.[17] Деякі, як піщана газель, можуть долати величезні відстані в пошуках їжі та води.[4]
Рослинні: Рослини-ксерофіти мають глибоку кореневу систему, маленьке листя (або колючки) для зменшення випаровування, та восковий наліт.[18] Деякі рослини-ефемери проростають, цвітуть і дають насіння лише за кілька днів після дощу.[18]
Флора
Флора Аравійської пустелі налічує близько 3000 видів, багато з яких є ендемічними.[4] Рослинність сильно залежить від наявності води і зосереджена у ваді, оазисах та напівпустельних районах.[18] Типові представники:
Всупереч сучасному образу, Аравія переживала періоди значного зволоження, відомі як «Зелена Аравія».[6] Під час Міжльодовиків'я мусонні дощі проникали далеко на північ, перетворюючи пустелю на савану з річками, озерами та болотами.[5] Останні дослідження виявили сліди понад 10 000 стародавніх озер.[5] Ці вологі періоди дозволяли раннім гомінінам, включаючи Homo sapiens, розселятися з Африки на територію Азії.[6] Археологи знайшли численні кам'яні знаряддя праці палеолітичного та неолітичного періодів,[26] а також скам'янілі кістки слонів, бегемотів та інших тварин савани.[6]
Монументальна архітектура давнини
З висиханням клімату близько 7000-8000 років тому люди почали створювати монументальні кам'яні споруди.[27]
Мустатілі: (з араб. «прямокутник») — це величезні прямокутні кам'яні споруди, довжиною до 600 метрів, знайдені на півночі Аравії.[27] Їхній вік сягає 7000 років, що робить їх старішими за єгипетські піраміди.[27] Всередині мустатілів знаходять кістки тварин (переважно великої рогатої худоби), що вказує на їхнє ритуальне призначення, можливо, як місця для жертвоприношень.[27]
«Пустельні змії» (Kites): Це масштабні кам'яні структури, що складаються з довгих стін, які сходяться до загону.[28] Вони використовувалися для масового полювання на диких тварин, таких як газелі.[28]
Наскельне мистецтво та торгові шляхи
Тисячі петрогліфів, знайдених по всій пустелі, зображують сцени полювання, одомашнених тварин (верблюдів, коней), людські постаті та абстрактні символи.[29] Вони є безцінним джерелом інформації про життя, вірування та зміни в навколишньому середовищі.[29]
З одомашненням верблюда близько 3000 років до н. е. пустеля перетворилася з бар'єру на міст.[30] Через неї пролягли трансконтинентальні торгові шляхи, найвідомішим з яких був Шлях пахощів.[30] Цим шляхом каравани перевозили ладан та мирру з півдня Аравії (сучасний Ємен та Оман) до портів Середземномор'я.[30] Це сприяло розквіту таких цивілізацій, як Набатейське царство (зі столицею в Петрі) та Сабейське царство.[30]
Населення та культура
Бедуїни: традиційний спосіб життя
Історично Аравійська пустеля була домом для бедуїнів — кочових племен, чиє життя оберталося навколо верблюда.[31] Верблюд давав молоко, м'ясо, шерсть для одягу та був основним транспортним засобом.[31] Суспільство було організоване за племінним принципом, де лояльність до родини та клану була найвищою цінністю.[31] Бедуїнська культура славиться своєю гостинністю, складною усною поезією, що оспівує любов, війну та життя в пустелі, а також глибокими знаннями астрономії (для навігації) та слідопитства.[32]
Фольклор та міфологія
Пустеля є джерелом багатого фольклору.[33] У ньому фігурують джини — духи, що можуть бути як добрими, так і злими, і мешкають у безлюдних місцях.[33] Легенди розповідають про загублені міста, такі як Ірам в пустелі Руб-ель-Халі, що був нібито знищений Богом за гріхи його мешканців.[33] Інші міфічні істоти, як-от гуль, є перевертнями, що заманюють подорожніх на смерть.[33]
Економіка та ресурси
Нафта і газ: основа економіки
Відкриття комерційних покладів нафти в 1938 році в Саудівській Аравії стало поворотною точкою в історії регіону.[7] Доходи від експорту вуглеводнів дозволили країнам Перської затоки здійснити стрімкий стрибок у розвитку, побудувати сучасні міста, інфраструктуру та системи соціального забезпечення.[34] Під пісками Аравійської пустелі знаходяться одні з найбільших у світі нафтових родовищ, зокрема Гавар — найбільше у світі за запасами.[34]
Розвиток нових секторів
Розуміючи скінченність вуглеводневих ресурсів, країни регіону активно диверсифікують свої економіки.[35]
Відновлювана енергетика: Високий рівень сонячної радіації робить пустелю ідеальним місцем для сонячних електростанцій.[36]
Гірничодобувна промисловість: Ведеться розвідка та видобуток фосфатів, бокситів, золота та інших корисних копалин.[1]
Туризм та рекреація
Інвестуються мільярди доларів у розвиток туристичних проєктів, таких як історико-культурний центр Аль-Ула та футуристичне місто Неом у Саудівській Аравії.[37]
Аравійська пустеля пропонує широкий спектр туристичних розваг.[38]
Пустельні сафарі: Екстремальні поїздки на позашляховиках по дюнах (дюнинг або dune bashing) є надзвичайно популярними, особливо в ОАЕ.[39]
Сендбординг: Катання на дошці з високих піщаних дюн, що є пустельним аналогом сноубордингу.[40]
Спостереження за зірками: Віддалені райони пустелі, вільні від світлового забруднення, є одними з найкращих місць у світі для астротуризму.[41] У Саудівській Аравії створюються «парки темного неба».[42]
Культурний туризм: Відвідування бедуїнських таборів, знайомство з їхньою кухнею, музикою, соколиним полюванням та катання на верблюдах.[43]
Пригодницький туризм: Трекінг, пішохідний туризм та катання на гірських велосипедах по маркованих стежках у таких місцях, як Ваді-Рам у Йорданії.[44]
Екологічні проблеми та природоохоронні заходи
Крихка екосистема Аравійської пустелі стикається з серйозними загрозами.[14]
Проблеми
Деградація земель: Надмірне випасання худоби та нерегульований рух транспорту знищують рослинний покрив, що призводить до ерозії ґрунту.[45]
Водний стрес: Надмірне використання підземних вод для сільського господарства та міських потреб виснажує невідновлювані водоносні горизонти.[8]
Забруднення: Промислові викиди, розливи нафти та забруднення пластиком завдають шкоди дикій природі.[46]
Браконьєрство: Незаконне полювання в минулому поставило на межу зникнення багато видів, зокрема аравійського орикса та леопарда.[47]
Природоохоронні заходи
Створення заповідників: Країни регіону створили мережу природоохоронних територій.[48] Найвідоміші — Урук-Бані-Маарід (Саудівська Аравія), Дубайський пустельний заповідник (ОАЕ), Заповідник аравійського орикса (Оман).[49]
Програми реінтродукції: Успішні програми з розведення в неволі та повернення в дику природу аравійського орикса, газелей та інших видів є прикладом ефективних природоохоронних зусиль.[47]
Розвиток екотуризму: Сприяння сталому туризму, який мінімізує вплив на довкілля та підтримує місцеві громади.[50]
Аравійська пустеля в культурі
Аравійська пустеля завжди захоплювала уяву людей і знайшла відображення у світовій культурі.[51]
Література: Класичними творами є «Сім стовпів мудрості» Т. Е. Лоуренса та «Аравійські піски» Вілфреда Тезігера, які описують подорожі пустелею та життя бедуїнів.[52]
Кіно: Епічні пейзажі пустелі стали тлом для багатьох відомих фільмів, зокрема «Лоуренс Аравійський» (1962), знятого у Ваді-Рам,[53] а також для сучасних блокбастерів, як-от «Дюна» та «Зоряні війни».[51]
Символізм: У культурі пустеля часто символізує випробування, духовний пошук, чистоту та вічність.[30] Вона є центральним елементом в історії ісламу.[31]
.jpg)
.jpeg)
.jpg)
_(50620809412).jpg)
.jpg)
