Карась Володимир Федорович

Карась Володимир Федорович
Карась Володимир Федорович
Народження	7 січня 1944 (81 рік) ; Фаївка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет і пейзаж
Навчання	Заочний народний університет мистецтвd (1966)
Діяльність	графік
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди

Володимир Федорович Кара́сь (нар. 7 січня 1944, Фаївка) — український графік; член Спілки радянських художників України з 1976 року; член науково-методичної ради Новгород-Сіверського істико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» з 1991 року^[1]. Заслужений художник України з 1999 року. Лауреат Літературно-мистецької премії імені Любові Забашти за 2008 рік.

Біографія

Народився 7 січня 1944 року в селі Фаївці (нині Новгород-Сіверський район Чернігівської області, Україна). 1966 року закінчив Заочний народний університет мистецтв у Москві, де навчався у В. М. Горського, В. П. Єрмакової.

Півля здобуття фахової освіти очолював студію образотворчого мистецтва Будинку культури заводу «Будмаш» у місті Прилуках, працював училелем; протягом 1969—1998 років працював на Чернігівському художньому комбінаті: старшим майстром, у 1981—1983 роках — головою ревізної комісії. Живе у місті Прилуках, в будинку на вулиці Київській № 230-В, квартира № 13^[2].

Творчість

Працює у галузі станкової та книжкової графіки, стврює тематичні картини, пейзажі, портрети у техніці ліногравюри, автолітографії, пастелі, акварелі тощо. Серед робіт:

ліногравюри

«Ярославна. Чекання» (1969);
«Десно, моя ненько» (1969);
«Ігор — князь Новгород-Сіверський» (1969);
«Степом, степом йдуть у бій солдати» (1970);
«Мати жде свого солдата» (1970);
«Було на землі село» (1971);
«Князь Ігор. Перед походом» (1971);
«Кавказ. Селище Терскол» (1971);
«На будівельному майданчику» (1973);
«Моя вулиця» (1976);
«Панас Мирний у Прилуках» (1978);
«Тарас Шевченко в Густині» (1978);
«Альтанка Глінки» (1985);
«Великий Архімед» (1985);
«Педагог Костянтин Ушинський» (1986);

літографії

«Нафтопровід» (1977);
«Завод» (1977);
«Робітники» (1977);

графічні серії

«Архітектурні пам'ятки України» (1979);
«По Індії» (1981);
«Магнітка» (1981—1982);
«Земля Уралу» (1981—1982);
«На рідній землі. Олександр Довженко» (1984);
«Видатні педагоги» (1986);
«За Полярним колом» (1986);
«Атоммаш» (1987);
«Неминуще» (1989);
«Іконописець 17 століття» (1991);
«Єгипет — країна фараонів» (1991);

рисунки

«Філософи Лев Толстой та Микола Ґе на Чернігівщині» (1984);
«Тарас Шевченко в Густині на Прилуччині» (1985);

пастелі

«Мати» (1994);
«Надірвані корені» (1995);
«На порозі життя» (1995);
«У ніч на Спаса» (1995);
«Світло душі» (1995);
«Сонцестояння» (1996);
«Розстріляне небо» (1998);
«Новий день» (1999);
«Дружина Людмила і дочки Валентина та Наталка» (2001);
«Дозріває калина. Юність Любові Забашти» (2007);
«Дівчина з берегів Десни» (2008);
«Божий день. Прилуки» (2009);
«Сільська ідилія» (2010).

Автор ілюстрацій до книг

«Народні усмішки» Олександра Климіша (1979);
«Пізнє причастя» Ніни Ткаченко (2000);
«На межі протиріч» (2001) та «Благослови моє ім'я» (2008) Миколи Чорноуса;
«Любокрай» Івана Буренка (2001);
«Стихія сонця» Олесі Білоцвіт (2001);
«Со мною вместе погрустим» М. Бунак (2005).

Бере участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках 1969 року. Персональні виставки відбулися у Чернігові у 1971, 1986, 1999 роках, Новгороді-Сіверському у 1989, 2003 роках, Києві у 1995, 2000 роках, Прилуках у 1997, 2002—2003 роках, Ніжині двічі у 2003 році.

Деякі роботи художника зберігаються у Чернігівському художньому музеї, Ічнянському і Прилуцькому краєзнавчих музеях, Волгодонському художньому музеї, Ніжинській і Магнітогорській картинних галереях.