Караффа-Корбут Софія Петрівна
Софі́я-Романа-Роксоляна Петрі́вна Кара́ффа-Ко́рбут (23 серпня 1924, Львів — 29 листопада 1996) — українська художниця-графік. Ілюстраторка близько 60 творів українських письменників, які вийшли тиражем понад 6 мільйонів примірників (ілюструвала кожну четверту дитячу книжку, яка виходила в Україні)[1]. БіографіяБатько, Петро Караффа-Корбут, білорус за національністю, належав до давнього шляхетського роду. Його далекий предок, Павло Караффа з роду венеційських князів, у XIV столітті перейшов до Польщі на службу до короля Владислава Ягайла, а нащадки Павла оселились у Білорусі. Сам батько народився 1887 року і невдовзі, як це було заведено, був зарахований до дворянства рішенням Мінських дворянських зборів, затвердженим потім указом російського Сенату. 1910 року білоруський шляхтич емігрував за кордон, а його родину в Білорусі згодом репресувала радянська влада, націоналізувавши маєтки[2]. З боку діда Петра Берези краєзнавці виводять родовід із козацьких поселенців, що нібито оселилися в селі Куткір (нині Буський район на Львівщині) після ліквідації Запорізької Січі. В усякому разі, в сільських метричних книгах згадки про Берез є з кінця XVIII століття. Мати, Марія Петрівна Береза, через родину своєї матері (Анни з Кучинських) була споріднена зі Свєнціцькими (Іларіон Свєнціцький був її двоюрідним братом). Можливо, саме він познайомив батьків Софії Караффи-Корбут. Мати Софії, Марія Береза, як і її старші сестри Михайлина та Євгенія, закінчила вчительську семінарію, але не змогла знайти місця в школі і виїхала до Франції. За версією Марії Іларіонівни Свєнціцької, дівчина спершу листувалася з Петром Караффою-Корбутом, а потім поїхала до нього. Містечко Сен-Кантен, де мешкало молоде подружжя, відоме ткацькими фабриками: на одній із них, напевно, працював «бюровим урядовцем» (як згодом писала Марія) її чоловік[3]. Важко сказати, чому Марія повернулась у Галичину, порвавши всі стосунки з чоловіком, а він емігрував до США[2]. Софія-Романа-Роксоляна Караффа-Корбут народилася у Львові й була охрещена у львівській церкві Петра і Павла. Її хрещеним батьком став земляк матері — видавець Іван Тиктор, а хрещеною мамою — соратниця Івана Франка Стефанія Мазур[2] (мати Кирила Мазура, згодом художника, який жив у Франції). Дитинство Софія провела в селі Куткір та у Львові. Закінчивши 1936 року початкову школу, Софія продовжила навчання в жіночій гімназії сестер Василіянок. Проте 1939 року гімназію закрили і вона поїхала до районного міста Стрия, щоб навчатися в середній школі. Проте навчання закінчити не вдалося через початок Другої світової війни. Софія повернулася до Львова і у 1942 році вступила до Державної мистецько-промислової школи. У 1944 році закінчила перший клас Державної технічної фахової школи для будівництва. Навчання було перерване. Продовжилось воно у щойно відкритому Львівському художньо-промисловому училищі (нині коледж ім. Івана Труша). Після його закінчення мистецьку освіту Софія Караффа-Корбут продовжила в Інституті прикладного й декоративного мистецтва на відділі прикладної графіки факультету монументального живопису. У 1953 році закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де вчилася у Івана Гуторова, Вітольда Манастирського та Романа Сельського. Працювала в галузі станкової та книжкової графіки (переважно в техніці ліногравюри), декоративного мистецтва. Однією з найважливіших її робіт є ілюстрований «Кобзар», який вийшов у світ 1967 році. Там вміщені 34 ілюстрації художниці[4]. Померла 29 листопада 1996 року. Похована на цвинтарі села Куткір. У 2000 на могилі поставили пам'ятник роботи скульптора Івана Микитюка. На чорному мармурі надмогильного пам'ятника зображено Мавку, що тягне руки до неба. З протилежної сторони викарбувано слова художниці: «Я цінності ті марні давно перецінила і знаю: головне в житті є тільки віра, праця, честь та добра пам'ять по тобі, що теж живе недовго…»[5]. ТворчістьСтанкова графіка
Книжкова графіка
Авторка численних екслібрисів. Декоративне мистецтво
Пам'ятьНа будинку школи с. Куткір 2000 року відкрито меморіальну таблицю[1]. На її честь названо 40-й курінь УПЮ. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 вересня 2022 року вулицю Айвазовського у Львові перейменовано на вул. Софії Караффи-Корбут[7]. Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
