Карачаєвська автономна область
 Карачаєвська автономна область, Карачаєвська АО (карач.-балк. Къарачай автоном область) — адміністративно-територіальна одиниця в РРФСР, що існувала в 1926–1943 роках. Адміністративний центр — місто Мікоян-Шахар. ІсторіяОбласть була утворена 26 квітня 1926 в складі Північно-Кавказького краю при поділі Карачаєво-Черкеської АО на Карачаєвську автономну область і Черкеський національний округ (з 1928 — Черкеська АО). 10 липня 1931 Постановою Президії ВЦВК було скасовано Баталпашинський район. При цьому Зеленчуцька, Кардоницька, Красногорська і Усть-Джегутинська сільради були передані Карачаєвській АО. З 13 березня 1937 область у складі Орджонікідзевського краю, з 12 січня 1943 — Ставропольського краю. 12 жовтня 1943 в результаті депортації карачаївців в Середню Азію і Казахстан Карачаєвська автономна область була ліквідована. Територія колишньої автономної області була розділена між Ставропольським краєм і Черкеською автономною областю, утворений з Мікояновського і Учкуланського районів Клухорський район відійшов до Грузинської РСР. Адміністративний поділСтаном на 1 січня 1941 до складу області входили 1 місто обласного підпорядкування Мікоян-Шахар і 6 районів[1]:
НаселенняЗа результатами всесоюзного перепису населення 1926 року населення області становило 64 613[2]чол. За результатами всесоюзного перепису населення 1939 року населення області становило 150 303[3]чол. (у тому числі міське 10 713 чол., сільське — 139 590 чол.). Національний склад населення розподілявся таким чином:
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
