Північно-Кавказький край
45°42′ пн. ш. 43°06′ сх. д. / 45.7° пн. ш. 43.1° сх. д. Північно-Кавказький край (рос. Северно-Кавказский край) — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР у 1924—1937. Північно-Кавказький край у 1924—1934Перетворена 17 жовтня 1924 з Південно-Східної області й приєднаних Таганрізької й Шахтинської округ Донецької губернії Української СРР. Адигейської (Черкеської) АО, Карачаєво-Черкеської АО, Кабардино-Балкарської АО, Північно-Осетинської АО, Інгуської АО, Чеченської АО та Сунженського козацького округу. Адміністративний центр — Ростов-на-Дону. Адміністративний поділ на 1925Декретом ВЦВК від 26 січня 1925 затверджено «Положення про Північно-Кавказький край з центром у місті Ростові-на-Дону». Край поділявся на 10 округів:
й 4 автономні області; Національний склад на 1926Національний склад Північно-Кавказького краю за даними перепису населення СРСР 1926 року[3]:
Переписом 1926 року враховувалося й козацьке населення (єдиний раз у СРСР), коли були пораховані всі, хто вказував свою національність як «козак» або «козачка», хоча у публічний доступ ця інформація так і не потрапила, а збиралася більше для внутрьодержавного вжитку.[4] Адміністративний поділ на 1926 рікУ квітні 1926 Карачаєво-Черкеська АО розділена на Карачаєвську АО і Черкеський НО. Станом на 17 грудня 1926 року в склад краю входили 12 округів, 7 автономних областей й 2 автономних міста, на правах округу[5]: Подальші зміни адміністративного поділуЗ огляду на адміністративно-господарське й культурне значення міста Ростов, об'єднаний пленум Донського окрвиконкома й Ростовсько-Нахічеванської міськради на підставі постанови Північно-Кавказького крайвиконкома від 24 жовтня 1928 року вирішив об'єднати з 1 листопада 1928 року міста Ростов й Нахічевань-на-Дону, виділивши їх у самостійну адміністративно-господарську одиницю з безпосереднім підпорядкуванням крайвиконкому.[6] 1928 року Черкеський національний округ перетворений у Черкеську АО. На початку 1929 року до Чеченської АО приєднано Сунженський козацький округ. У серпні 1930 року постановою президії Північно-Кавказького крайвиконкома округи були скасовані. З 15 серпня 1930 року окрвиконкомоми були розпущені.[7] На 1930 рік у Північно-Кавказькому краї було 87 районів, 7 національних автономних областей, 10 автономних міст. У листопаді 1931 року до краю приєднано Дагестанська АРСР. 20 листопада 1933 року у північній частині краю створена Північна область (обласний центр — місто Міллерове). У січні 1934 року Чеченська АО і Інгуська АО об'єднані у Чечено-Інгуську АО. Північно-Кавказький край 1934—1937 роках10 січня 1934 року з Північно-Кавказького краю було виділено Азовсько-Чорноморський край (західна частина краю). Крайовий центр було перенесено у П'ятигірськ. У січні 1936 року крайовий центр переведений у місто Орджонікідзе. У грудні 1936 року Кабардино-Балкарська АО, Північно-Осетинська АО і Чечено-Інгуська АО перетворені на Кабардино-Балкарську АРСР, Північно-Осетинську АРСР і Чечено-Інгуську АРСР відповідно. Вони і Дагестанська АРСР вийшли зі складу краю. У березні 1937 року Північно-Кавказький край був перейменований на Орджонікідзевський край, який 12 січня 1943 року перейменований на Ставропольський край. Адміністративний поділ у 1934—1935 рокахПісля поділу краю у 1934 році в складі краю[8]:
Адміністративний поділ у 1935—1937 роках1935 року впроваджено новий поділ на райони та автономні утворення у складі краю. Замість 17 районів у краї стало 43 райони, підлеглих безпосередньо Північно-Кавказького крайвиконкому[8]:
Каясулинський район у складі Дагестанської АРСР. Зміни за Конституцією СРСР 1936 рокуПісля прийняття Конституції СРСР 1936 року Кабардино-Балкарська, Північно-Осетинська й Чечено-Інгуська автономні області перетворені на АРСР (Автономні Радянські Соціалістичні Республіки) й разом з Дагестанської АРСР виділені зі складу Орджонікідзевського краю у самостійні адміністративно-територіальні утворення у складі РРФСР.[8] Див. такожДжерела
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia