Кардович Йосип Митрофанович

Кардович Йосип Митрофанович
Кардович Йосип Митрофанович
Народився	5 квітня 1899 ; село Друцьк Могильовської губернії, тепер Толочинського району Вітебської області, Білорусь
Помер	27 грудня 1967 (68 років)
Країна	Російська імперія; СРСР
Національність	білорус
Діяльність	політик
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d] і list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1951–1954)d
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Йосип Митрофанович Кардович (5 квітня 1899(18990405), село Друцьк Могильовської губернії, тепер Толочинського району Вітебської області, Білорусь — 27 грудня 1967, тепер Білорусь) — радянський білоруський діяч, учасник партизанського руху, голова Могильовського та Вітебського облвиконкомів, генерал-майор (16.09.1943). Кандидат у члени ЦК КП(б) Білорусі (1949—1952), член ЦК КП Білорусі (1952—1954). Депутат Верховної Ради Білоруської РСР 3-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань.

Життєпис

У травні 1919—1925 роках — у Червоній армії, учасник громадянської війни в Росії.

У 1925—1928 роках — голова Друцької сільської Ради Толочинського району Оршанського округу Білоруської СРР.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1928—1929 роках — завідувач Толочинського районного відділу народної освіти Оршанського округу.

У 1930—1931 роках — завідувач Дубровенського районного відділу народної освіти Білоруської СРР.

У 1931—1934 роках — завідувач Лельчицького районного відділу народної освіти Білоруської СРР.

У 1934—1937 роках — завідувач Мстиславльського районного відділу народної освіти Білоруської СРР.

У 1937—1938 роках — заступник голови виконавчого комітету Мстиславльської районної ради Білоруської РСР.

У 1938—1939 роках — голова виконавчого комітету Горецької районної ради Могильовської області.

У 1939 — січні 1940 року — заступник голови Організаційного комітету Президії Верховної Ради Білоруської РСР по Могильовській області.

У січні 1940 — 1943 року — заступник голови виконавчого комітету Могильовської обласної ради депутатів трудящих.

У 1941—1942 роках — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Восени 1941 року брав участь в обороні Могильова, був одним із керівників обласного штабу народного ополчення. Потрапив до оточення, під час виходу з нього спалив партійний квиток. Майже півроку перебував у в'язниці НКВС. Був звільнений за клопотанням 1-го секретаря ЦК КП(б) Білорусі Пантелеймона Пономаренка.

З серпня до листопада 1942 року — секретар Бобруйського підпільного міжрайонного комітету КП(б) Білорусії. Потім — уповноважений ЦК КП(б) Білорусі з організації партизанського руху в Могильовській області. У вересні 1943 року очолив представництва Центрального штабу партизанського руху на Брянському фронті.

У 1943—1948 роках — голова виконавчого комітету Могильовської обласної ради депутатів трудящих.

У 1949—1953 роках — голова виконавчого комітету Вітебської обласної ради депутатів трудящих.

У 1953—1954 роках — член колегії Міністерства промисловості продовольчих товарів Білоруської РСР.

У 1954—1957 роках — заступник міністра промисловості м'ясних та молочних продуктів Білоруської РСР.

З 1957 року — в Білоруській республіканській Спілці споживчих товариств.

Помер 27 грудня 1967 року.