Карлос Андрес Перес

Карлос Андрес Перес Carlos Andrés Pérez
55-й Президент Венесуели
12 березня 1974 — 12 березня 1979 року
Попередник:	Рафаель Кальдера
Наступник:	Луїс Еррера Кампінс
58-й Президент Венесуели
2 лютого 1989 — 21 травня 1993 року
Попередник:	Хайме Лусінхі
Наступник:	Октавіо Лепаже
Ім'я при народженні:	ісп. Carlos Andrés Pérez Rodríguez
Народження:	27 жовтня 1922(1922-10-27)[1][2][3]  Rubiod, Тачира, Венесуела
Смерть:	25 грудня 2010(2010-12-25)[4][3][1] (88 років)  Маямі, Флорида, США[5]
Причина смерті:	інфаркт міокарда
Поховання:	East Cemeteryd
Країна:	Венесуела
Релігія:	Католицизм
Освіта:	Центральний університет Венесуели (1946), Libre University of Colombiad (1950) і University of Costa Ricad
Партія:	Acción Democrática
Шлюб:	Blanca Rodríguez de Pérezd
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Карлос Андрес Перес Родрігес (ісп. Carlos Andrés Pérez Rodríguez; 27 жовтня 1922, Рубіо, штат Тачіра, Венесуела — 25 грудня 2010, Маямі, Флорида, США) — венесуельський державний і політичний діяч, президент країни у 1974-79 та 1989-93 роках.

Був одинадцятим з дванадцяти дітей кавового плантатора. Вчився в католицькій школі в Рубіо та ліцеї в Каракасі. Займався політикою з 15 років, був одним із засновників партії «Демократична дія». У 1945 став секретарем президента Бетанкура. Після його повалення Перес відправився за кордон, жив на Кубі і в Центральній Америці. Під час другого президентства Бетанкура він обійняв посаду міністра внутрішніх справ (1959—1964). Пізніше зосередився на партійній діяльності.

У 1973 Перес був обраний президентом Венесуели. Його правління ознаменувалося зростанням доходів від продажу нафти за рахунок націоналізації галузі, які вкладалися в розвиток економіки^[6]. Країна подолала відставання від сусідів і набула ваги на міжнародній арені^[7][8]. У 1976 Перес став одним з перших південноамериканських президентів, які здійснили візит до СРСР^[9].

У 1979 Перес поступився президентськит кріслом і зайнявся діяльністю в міжнародних організаціях. Був віце-президентом Соціалістичного інтернаціоналу.

У 1989 почалося друге правління Переса. Цього разу він проводив ліберальну економічну політику, що викликала невдоволення бідняків. Вже на наступний рік відбулося Каракасо — масові акції протесту в столиці, жорстоко придушені Пересом^[10]. У 1992 відбулося два заколоти, один з яких очолив Уго Чавес. У 1993 президент був підданий імпічменту за звинуваченням у корупції і емігрував до США.

У 2009 президент Чавес вимагав від Сполучених Штатів екстрадиції Переса, але добитися цього йому не вдалося^[11]. Екс-лідер помер у Флориді, залишивши послання з критикою Чавеса^[12].

Перес був одружений, мав шістьох дітей. Йому також приписувалося батьківство кількох позашлюбних доньок.

• Перес Карлос Андрес // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4