Кармалюк Павло Петрович

Кармалюк Павло Петрович
Народився	6 січня 1908(1908-01-06)  Осівці, Брусилівський район, СРСР
Помер	8 травня 1986(1986-05-08) (78 років)  Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Країна	СРСР
Діяльність	оперний співак, актор, музичний педагог
Галузь	опера[2], акторське мистецтво[2] і педагогіка вокалуd[2]
Alma mater	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Вчителі	Євтушенко Дометій Гурійович
Відомі учні	Чайка Володимира Павлівна, Федотов Володимир Іванович, Косопуд Богдан Йосипович, Громиш Олександр Якович, Фіцич Степан Миколайович, Кривень Михайло Якович і Ончул Петро Єпіфанович
Знання мов	українська[2]
Нагороди

Зовнішні відеофайли
Співає Павло Кармалюк
	Арія Грязного («Царева наречена» М. Римського-Корсакова, українською мовою)
	Арія Князя Ігоря («Князь Ігор» О. Бородина, українською мовою)
	Арія Жермона («Травіата» Дж. Верді, українською мовою)

Кармалюк Павло Петрович (6 січня 1908 (24 грудня 1907), Осівці, нині село Брусилівського р-ну Житомирської області — 8 травня 1986, Львів) — український оперний співак, баритон, народний артист СРСР (1960), професор (1970).

Закінчив Київську консерваторію (1936—41, клас Д. Євтушенка). Під час Німецько-радянської війни — соліст фронтового ансамблю пісні й танцю, 1943—44 — Саратовського театру опери та балету; 1944—70 — соліст Львівського театру опери та балету імені Івана Франка. Гастролював за кордоном. 1950—77 — викладач Львівської консерваторії (нині музична академія). Серед учнів — В. Чайка, В. Лужецький, П. Ончул, В. Федотов, С. Криворучко, Б. Косопуд, Н. Дацько, О. Громиш, С. Фіцич, М. Кривень, В. Цімура, С. П'ятничко, Г. Вільха, Славко Шовковий, П. Лабатий та ін.

Володів сильним голосом красивого тембру й широкого діапазону, а також сценічним талантом. Партії: Остап («Тарас Бульба» М. В. Лисенка), Богдан («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Максим («Заграва» А. Кос-Анатольського), Михайло Гурман («Украдене щастя» Ю. Мейтуса, перше виконання), Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Демон («Демон» А. Рубінштейна), Жермон, Ріголетто («Травіата», «Ріголетто» Дж. Верді), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе).

Відомий також як концертно-камерний співак. Записав на грамплатівках чимало українських народних пісень, а також романсів та арій з опер українських та зарубіжних композиторів. Лауреат Республіканського конкурсу музик-виконавців у Києві (1945).

Як учасник німецько-радянської війни у 1985 році був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.

Похований на Личаківському цвинтарі.

• І. М. Лисенко Кармалюк Павло Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 115. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Лучко Л. Майстер оперного мистецтва // Вільна Україна. — 1956. — 13 травня.
• Анисимова З. Народный артист // Львовская правда. — 1958. — 17 березня.
• Чайка В. Павло Кармалюк. Життя та творчість актора, співака, вчителя. — Львів: видавництво Отців Василіян «Місіонер», 2002. — 137 с.
• Павло Кармалюк. Біографія, оперні арії (аудіо файли)
• Косопуд Б. Соколині злети Павла Кармалюка. Рефлексії. — Львів, 2020.

Зовнішні відеофайли
	Павло Петрович Кармалюк: Життя і творчість
	Павло Петрович Кармалюк — Пісня Максима

• Кармалюк Павло Петрович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 332.
• фотографії [Архівовано 15 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Павло Кармалюк // Львівська національна опера.