Кароль Курилюк

Кароль Курилюк
Народився	1910[1][2][3]  Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	1967[1][2][3]  Будапешт, Угорська Народна Республіка
Поховання	Військові Повонзки
Країна	Республіка Польща
Діяльність	журналіст, дипломат, політик, письменник, публіцист, видавець
Сфера роботи	публіцистика[4], видавнича справа[4], політична діяльність[4] і дипломатія[4]
Знання мов	польська[4]
Мова творів	польська
Партія	Польська об'єднана робітнича партія
Нагороди
Кароль Курилюк у Вікісховищі

Ка́роль Курилюк (пол. Karol Kuryluk ; 27 жовтня 1910, Збараж — 1967, Будапешт) — польський журналіст, редактор, активіст, політик і дипломат. З 1956 по 1958 міністр культури в уряді Юзефа Ціранкевича. Праведник народів світу.

Народився 27 жовтня 1910 року в місті Збараж у східній частині Австро-Угорської імперії, Королівстві Галичини та Лодомерії. Мав чотири сестри і трьох братів.

Після закінчення гимназии в Збараже^[pl] у 1930 році отримав невелику стипендію для вивчення польської мови у Львівському університеті. Іще під час навчання давав приватні уроки, оскільки знав багато мов (польська, українська, російська та німецька).

У 1931 році зустрівся з письменницею та філантропом Галиною Гурською і долучився до її проєкту соціальної допомоги Akcja Błękitnych («Справа синіх»). Роздавав їжу та одяг дітям нетрів, допомагав притулкам для бездомних хлопчиків. Під час навчання в університеті активно протестував проти «лавки гетто», створеної націоналістами для відділення поляків та євреїв у лекційних залах, і ставав на захист єврейських та українських студентів, яких били члени банд.

Працював у газеті «Czerwony Sztandar», був редактором журналів «Sygnały» (1933—1939) та «Odrodzenia» (1944—1948).

Після окупації Львова німецькими військами, що наступали, влітку 1941 року брав участь у антифашистському русі Опору.

З 1956 по 1958 рік обіймав посаду міністра культури в уряді Юзефа Ціранкевича. З 1959 по 1964 був послом Польщі в Австрії.

Був одружений з поетесою Міріам Кохани, яка під час війни змінила ім'я на Марію Грабовську та публікувалася під ім'ям Марія Курилюк. Мав двох дітей. Донька Ева Курилюк стала художницею і письменницею, син, Петро Курилюк, перекладачем.

У вересні 1967 року Кароль Курилюк переніс серцевий напад. Він прилетів на міжнародний книжковий ярмарок у Будапешті всупереч забороні свого лікаря та помер там 9 грудня 1967 року.

Похований разом зі своєю дружиною та сином на військовому цвинтарі Повонзки у склепі, створеному Євою Курилюк.

Був переконаним пацифістом, тож свідомо залишався осторонь військових дій і рятував євреїв (так, він ховав Пеппу Фрауенглас та її синів у своїй кімнаті у підвалі). У 2002 році удостоєний звання Праведник народів світу від Яд ва-Шем^[5].

• 
  Кароль Курилюк, другий праворуч, зі своїми молодшими братами та сестрами та друзями, які прийшли відвідати його у Збаражі, 1930 рік.
• 
  Редакція «Одродзені», у центрі Марія Домбровська з К. Курилюком та Тадеушем Брезою, Краків, 1946 рік.
• 
  К. Курилюк на розбиранні руїн у повоєнній Варшаві, 1948 рік.
• 
  Перебуваючи в Австрії, Курилюк був представлений М. С. Хрущову під час його зустрічі з Джоном Ф. Кеннеді у Відні, 1961 рік.

• Encyklopedia Gazety Wyborczej, 2005
• Ewa Pankiewicz, Karol Kuryluk. Biografia polityczna 1910—1967, doctoral dissertation, Warsaw University.
• Prasa Polska w latach 1939—1945, Warsaw, 1980.
• Książka dla Karola (a collections of memoirs and essays на Karol Kuryluk, and his letters), ed. K. Koźniewski, Warsaw, 1984.
• Tadeusz Breza, «Wspomnienie o Karolu», in Nelly, Warsaw, 1970
• Halina Górska, Chlopcy z ulic miasta, з introduction by Karol Kuryluk, Warsaw, 1956.
• Letters and Drawings of Bruno Schulz, edited J. Ficowski, New York, 1988.
• Czesław Miłosz, Zaraz po wojnie, korespondencja z pisarzami 1945—1950, Cracow, 1998
• Ewa Kuryluk, Ludzie z powietrza-Air People, Cracow, 2002
• Ewa Kuryluk, Cockroaches and Crocodiles, The Moment Magazine, July/Srpen 2008
• Frascati, Cracow, 2009
• Ewa Kuryluk, Kangór z kamerą-Kangaroo with the Camera, Cracow and Warsaw, 2009