Карпека Володимир Васильович
Володи́мир Васи́льович Карпе́ка (нар. 31 травня (12 червня) 1877, Київ, за іншими джерелами — 31 травня 1880, село Алтинівка Сумської області — пом. 11 вересня 1941, Орел) — український культурно-освітній діяч, правник-цивіліст і фінансист,[1] професор римського права, декан юридичного факультету Київського університету (1919). ЖиттєписПоходив з старшинського роду Глухівського повіту на Чернігівщині.[2] Племінник цукрозаводчика Данила Карпеки.[3] 1903 — закінчив Імператорський університет Святого Володомира (юридичний факультет) в Києві (учень Андрія Мітюкова). Працював у Києві помічником міського юрисконсульта. 1907—1909 років відвідував у Берлінському університеті імені Гумбольдтів лекції як професорський стипендіат Київського університету. Також підвищував свій освітній рівень у Франції (Париж) й Італії (Болонья).[3] 1910—1911 років був професорським стипендіатом Санкт-Петербурзького університету. 1912 року повернувся до Києва, працював у якості приват-доцента Київського університету. Водночас викладав історію римського права на юридичному відділенні Вищих жіночих курсів (6 годин на тиждень).[4] 1915 року захистив магістерську дисертацію і 1916 року став професором кафедри цивільного права і судочинства цього вишу. 1917 року — професор Народного університету. 1918 року був професором Київського комерційного інституту, завідував фінансовим кабінетом та кабінетом державного страхування.[5] Від 1919 року — декан юридичного факультету Київського університету, періодично також виконував обов'язки проректора. В селищі Алтинівка мав велику бібліотеку, що складала понад 3000 томів на різних мовах, виключно з римського та цивільного права, яка була знищена селянами.[6] Від 1920 року працював у різних радянських і просвітницьких організаціях Умані, Ямполя та Вінниці. З 1924 працював професором Київського інституту народного господарства, де зокрема 1930 року виконував обов'язки декана фінансово-господарського факультету.[5] За сумісництвом з 1926 року працював деканом фінансового факультету Київського торгово-промислового технікуму. Від 1936 року працював в Інституті економіки АН УРСР старшим науковим співробітником, завідувачем сектору.[7] 1938 засуджений військовим трибуналом Київського військового округу до 10-річного ув'язнення. 8 вересня 1941 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила його до смертної кари. Був реабілітований 1959 року. Твори
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
