Карпо Півтора-Кожуха

Карпо Півтора-Кожуха
Карпо Півтора-Кожуха
	Карпо Півтора-Кожуха Портрет Гетьмана Карпа Півтора-Кожуха. Невідомий художник, XIX ст.
Гетьман Війська Запорозького Низового
	1638 рік — 1642 рік
Попередник	Дмитро Гуня
Наступник	Максим Гулак (Булюк)
Народився	р.н. невідомий;
Помер	1642;
Підданство	Річ Посполита
Релігія	православний

Карпо́ Півтора́-Кожу́ха, також Півторакожу́ха (? — 1642^[1]) — гетьман Війська Запорозького Низового, до 1638 року — полковий осавул. Очільник козацького повстання проти Речі Посполитої 1638–1642 років.

Біографія

Походження невідоме. До 1638 року Карпо Півтора-Кожуха був полковим осавулом.

Після придушення повстання під проводом Якова Іскри-Острянина, невдоволені козаки почали сходитись на раду. Невеликими групами, повстанці пробивались через польські застави та зустрілись поблизу річки Мерли. Там, на козацькій раді, було вирішено продовжувати війну з Річчю Посполитою. Карпо Півтора-Кожуха було обрано гетьманом повстанців.

Карпо Півтора-Кожуха і Михайло Полежаєнко були одними із перших отаманів Микитинської Січі.^[2]

За літописом Григорія Грабянки, у 1638 році козаки Півтора-Кожуха зустрілися з військами Речі Посполитої на річці Мерлі. В ході битви козаки зазнали поразки. За іншими джерелами, під час збору козаків на Мерлі через чутки про наближення князя Яреми Вишневецького Півтора-Кожуха прийняв рішення відступити у степи Кримського ханства, уникаючи прямих битв із польським військом. За угодою із татарами, Карпо Півтора-Кожуха повинен був захищати кордони Кримського ханства, взамін ханат платив козакам та постачав провіант.

Польська розвідка, дізнавшись про нове повстання, перекрила усі дороги війську Півтора-Кожуха на Січ аби не допустити з'єднання козацьких сил. Уряд Речі Посполитої регулярно відправляв у степи польську кінноту для приборкання козаків. Але, через нестачу продовольства і холод, поляки знесилювалися і не могли чинити опіру козацьким військам Півтора-Кожуха. Самійло Величко писав:

«Шукаючи того Півторакожуха, і в своїх двох кожухах не втрималися...».^[3]

Регулярно нападаючи на польські прикордонні гарнізони, Півтора-Кожуха брав в полон багатих польських офіцерів та віддавав їх татарам у ясир. Взамін кримчаки давали за це повстанцям овець та велику рогату худобу, що йшла війську на харчі. На прохання Кримського хана, у 1642 році козаки Півтора-Кожуха воювали проти Калмицької орди. В кількох битвах калмики зазнали нищівних поразок і мусили відійти за Волгу. Під час повернення козацького війська, Карпо Півтора-Кожуха помер. Історія Русів повідомляє:

«Поживши Півторакожуха в такому промислі три роки, помер у таборі військовому на степах, а похований в пустельному Слов'янському місті Кам'яному Затоні, і за труну йому правила порожня горілчана бочка...»

За данними літопису Самійла Величка, Карпо Півтора-Кожуха також діяв у 1645-1646 роках. У травні 1646 року втікач із татарської неволі Ю. Михайлов свідчив, що група козаків під проводом Карпо Півтора-Кожуха готувалась «йти війною скоро в Польщу на ляхів».^[4]

Після смерті Півтора-Кожуха, гетьманом його війська було обрано Максима Гулака.

Примітки

↑ За даними Історії Русів, Карпо Півтора-Кожуха помер у 1642 році. Проте, за літописом Самійла Величка, він не помер у 1642-му, а воював ще у 1645–1646 роках.
↑ Щербак В.О. МИКИТИНСЬКА СІЧ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл..
↑ Величко С. В. Літопис / – Т. 1. – К.: Дніпро, 1991. – 371 с. – С. 301.
↑ Козацькі січі (нариси з історії українського козацтва XVI–XIX ст.) / В. Смолій (відп. ред.), В. Щербак (наук. ред.), Т. Чухліб (упорядн.), О. Гуржій, В. Матях, А. Сокульський, В. Степанков. НАН України. Інститут історії України; Науково-дослідний інститут козацтва. – Київ;Запоріжжя, 1998. – 252 с. – С. 73-74.