Марко Жмайло
Марко́ Жма́йло-Кульчицький (рр. н. і см. невід.) — гетьман реєстрового козацтва (1625), керівник селянсько-козацького повстання 1625 року. За одним із джерел рід Жмайло походить з с. Кульчиці (тепер село в Самбірському районі, Львівської області)[1]. Також є свідчення, що міг бути окрещеним татарином, який при народженні звався Ісмаїл[2]. Відомо, що до обрання гетьманом Жмайло брав участь у Хотинській битві (1621). В листопаді 1625 року, скинутий з гетьманства поміркованою частиною козацької старшини, яка через складні обставини, у протистоянні з 35-тисячним військом Речі Посполитої неподалік Куруківського озера (сучасне передмістя Кременчука) була змушена піти на перемир'я з коронним гетьманом Станіславом Конецпольським. Гетьманом обрали Михайла Дорошенка, який уклав з командуванням Речі Посполитої Куруківський договір 1625. Подальша доля Жмайла невідома. Імовірно його було страчено. Вшанування пам'ятіУ місті Світловодськ існує вулиця Гетьмана Марка Жмайла. У місті Кременчук перейменували тупик Бригадний на тупик Марка Жмайла.[3] У місті Первомайськ провулок Василя Стасова перейменували на провулок Гетьмана Марка Жмайла.[4] Див. такожПримітки
Джерела та література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia