Качка-пароплав патагонська

?Качка-пароплав патагонська
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Гусеподібні (Anseriformes);
Родина:	Качкові (Alaudidae);
Рід:	Качка-пароплав (Tachyeres);
Вид:	Качка-пароплав патагонська;
Біноміальна назва
	Tachyeres patachonicus; (King, 1831)
	; Ареал виду
Синоніми
	Oidemia patachonicus
Посилання
Вікісховище:	Tachyeres patachonicus
Віківиди:	Tachyeres patachonicus
EOL:	1048520
ITIS:	175219
МСОП:	22680052
NCBI:	658927

Качка-пароплав патагонська^[2] (Tachyeres patachonicus) — вид гусеподібних птахів родини качкових (Anatidae)^[3]. Мешкає в Південній Америці.

Опис

Патагонські качки-пароплави є найменшими представниками свого роду, їх довжина становить 66-71 см, самці важать 2,8-3,1 кг, самиці 2,4-2,8 кг. Самці є важчими за самиць, однак деякі частини черепа і розмах крил у них менші, ніж у самиць. Забарвлення пістряве, переважно коричнювато-сіре, живіт і гузка білі, на крилах широкі, помітні в польоті білі "дзеркальця". Лапи жовтувато-оранжеві. У самців під час сезону розмноження голова білувата, під час негніздового періоду сірувато-коричнева. Навколо очей вузькі білі кільця, за очима вони переходять у білі смуги. Під час сезону розмноження дзьоб оранжевий, під час негніздового періоду темно-сірий, зверху жовтуватий. У самиць обличчя має рудувато-коричневий відтінок, навколо і за очима у них білі смуги, дзьоб оливково-сірий, зверху і біля основи блідо-жовтий. За річний цикл у патагонських качок-пароплавів відбувається три линьки^[4]. І у самців, і у самиць на проксимальній частині карпометакарпуса є оранжеві ороговілі п'ястні виступи, які використовуються самцями під час демонстрацій, а також міжвидових і внутрішньовидових бійок^[5]^[6].

Поширення і екологія

Патагонські качки-пароплави мешкають на півдні Чилі і Аргентини (на південь від Мауле і Неукена), в Патагонії і на Вогняній Землі, а також на Фолклендських островах. Вони живуть як на морських узбережжях, так і на берегах прісноводних озер, особливо під час сезону розмноження. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря. Патагонська-качки-пароплави є единими представниками свого роду, які можуть літати, хоч і роблять це неохоче, а також єдиними, хто зустрічається на берегах прісноводних водойм. Порівняно з іншими представниками роду, вони мають найбільший ареал, що пов'язано з їх здатністю до польоту^[7].

Патагонські качки-пароплави живляться молюсками, ракоподібними, а також іншими морськими безхребетними, яких шукають на мілководді або у глибоководних заростях водоростей. Вони завжди шукають їжу парами, пірнаючи по черзі^[8] . Патагонські качки-пароплави є моногамними птахами, що формують тривалі пари. Гніздування у них відбувається в жовтні-листопаді, однак окремі пари можуть гніздитися пізніше. Гніздо розміщується в густій рослинності, часто на прибережних островах з метою захисту від хижаків. Птахи гніздяться парами і не формують колоній. В кладці до 7 яєць. Інкубаційний період триває 30-40 днів.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція патагонських качок-пароплавів становить приблизно 11-26 тисяч птахів, з яких на Фолклендьких островах мешкає 600-1200 птахів. Вони іноді стають здобиччю хіманго, аргентинських каракар, магеланових зорро та інтродукованих річкових візонів^[9].

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Tachyeres patachonicus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 07 грудня 2023
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Screamers, ducks, geese, swans. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 грудня 2023.
↑ Payne, Robert B. (1972), Mechanisms and Control of Molt, Avian Biology, Elsevier, с. 103—155, doi:10.1016/b978-0-12-249402-4.50012-7, ISBN 978-0-12-249402-4
↑ Livezey, Bradley C.; Humphrey, Philip S. (1984). Sexual Dimorphism in Continental Steamer-Ducks. The Condor. 86 (4): 368—377. doi:10.2307/1366809. ISSN 1938-5129. JSTOR 1366809.
↑ Nuechterlein, Gary L.; Storer, Robert W. (1985). Aggressive Behavior and Interspecific Killing by Flying Steamer-Ducks in Argentina. The Condor. 87 (1): 87—91. doi:10.2307/1367137. ISSN 0010-5422. JSTOR 1367137.
↑ Agüero, María Laura; Borboroglu, Pablo García; Esler, Daniel (2011). Distribution and abundance of Chubut Steamerducks: an endemic species to Central Patagonia, Argentina. Bird Conservation International (англ.). 22 (3): 307—315. doi:10.1017/S0959270911000244. ISSN 0959-2709.
↑ Bellrose, Frank; Johnsgard, Paul A. (1979). Ducks, Geese, and Swans of the World. The Journal of Wildlife Management. 43 (4): 1011. doi:10.2307/3808295. ISSN 0022-541X. JSTOR 3808295.
↑ Liljesthröm, Marcela; Fasola, Laura; Valenzuela, Alejandro; Rey, Andrea Raya; Schiavini, Adrián (2014). Nest Predators of Flightless Steamer-Ducks (Tachyeres pteneres) and Flying Steamer-Ducks (Tachyeres patachonicus). Waterbirds. 37 (2): 210—214. doi:10.1675/063.037.0209. ISSN 1524-4695. S2CID 85395550.

Посилання

Livezey, Bradley C. (1986). Phylogeny and Historical Biogeography of Steamer-Ducks (Anatidae: Tachyeres). Systematic Zoology. 35 (4): 458—469. doi:10.2307/2413109. ISSN 0039-7989. JSTOR 2413109.