Квічаль целебеський

?Квічаль целебеський
	;
Охоронний статус
	; Близький до загрозливого (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Дроздові (Turdidae);
Рід:	Geokichla;
Вид:	Квічаль целебеський;
Біноміальна назва
	Geokichla erythronota; (PL Sclater, 1859)
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Zoothera erythronota
Посилання
Вікісховище:	Geokichla erythronota
Віківиди:	Geokichla erythronota
ITIS:	916862
МСОП:	22733682

Квіча́ль целебеський^[2] (Geokichla erythronota) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Ендемік Індонезії. Раніше вважався конспецифічним з іржастим квічалем.

Опис

Довжина птаха становить 19-21 см. Голова і верхня частина тіла іржасто-коричневі, крила чорні з двома широкими білими смугами. На обличчі білі плями. Підборіддя, горло і груди чорні, решта нижньої частини тіла білувата, поцяткована чорними смугами. У представників підвиду G. e. kabaena голова і верхня частина тіла чорні^[3].

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[4]

G. e. erythronota Sclater, PL, 1859 — острови Сулавесі і Бутон;
G. e. kabaena (Robinson-Dean, Willmott, Catterall, Kelly, Whittington, Phalan, Marples & Boeadi, 2002) — острів Кабаена^[en].

Поширення і екологія

Целебеські квічалі мешкають на Сулавесі та на сусідніх островах. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в чагарникових і бамбукових заростях та на плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1000 м над рівнем моря.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція целебеських квічалів становить від 100 до 500 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Geokichla erythronota. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Clement, Peter; Hathway, Ren (2010). Thrushes. Bloomsbury Publishing. с. 223—224. ISBN 978-1-4081-3542-6. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022.
↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.