Киянченко Георгій Васильович

Киянченко Георгій Васильович
Киянченко Георгій Васильович
Народження	12 (25) травня 1911 ; Обухів, Київська область
Смерть	19 червня 1989 (78 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія; УНР; СРСР
Жанр	історичний живопис, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Київський інститут пролетарської мистецької культури
Вчитель	Трохименко Карпо Дем'янович, Волокидін Павло Гаврилович, Шовкуненко Олексій Олексійович, Кричевський Федір Григорович, Шаронов Михайло Андрійович, Єлева Костянтин Миколайович і Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна
Діяльність	художник, педагог
Відомі учні	Бідноший Данило Пантелійович і Сидорук Володимир Федорович
Працівник	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Компанієць-Киянченко Надія Дмитрівна
Учасник	німецько-радянська війна

Георгій (Юрій) Васильович Кия́нченко (25 травня 1911, Обухів — 19 червня 1989, Київ) — український радянський художник; член Спілки радянських художників України з 1950 року. Чоловік художниці Надії Компанієць-Киянченко, батько художника Дмитра Киянченка.

Біографія

Народився 12 [25] травня 1911(19110525) року у містечку Обухові Київської губернії Російської імперії (нині місто Київської області, Україна). Упродовж 1930—1932 років навчався у Київській індустріальній профшколі; у 1932—1939 роках — у Київському художньому інституті, де його викладачами були Карпо Трохименко, Павло Волокидін, Олексій Шовкуненко, Федір Кричевський, Михайло Шаронов, Костянтин Єлева, Софія Налепинська-Бойчук. Дипломна робота — картина «Володимир Ленін у камері попереднього ув'язнення» (керівник Олексій Шовкуненко).

У 1939—1941 роках викладав у Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка та з кінця 1940-х років — у художній студії Київського товариства художників. Співпрацював із видавництвами Академії наук УРСР, «Мистецтво». З початком німецько-радянської війни, у жовтні 1941 року, мобілізований до Червоної армії. Через два місяці потрапив в оточення і був узятий у полон. Перебував у концентраційному таборі «Хорольська яма» під Полтавою. У 1942 році стараннями дружини був визволений і до кінця війни мешкав у різних місцях окупованої України і Європи^[1].

У грудні 1945 року повернувся до Києва. Працював у майстерні Київського товариства художників, вів художню студію. У 1954 році від Спілки художників України разом з дружиною отримав майстерню на території Києво-Печерської лаври^[1]. У 1971—1972 роках знову викладав у Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Редутній, № 30/5, квартира № 4. Помер у Києві 19 червня 1989 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису (створював історичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти) та плаката. Серед творів:

плакати

«Смерть фашизму» (1941);
«Кривавий безумець» (1941);
«Фашизм буде розбитий» (1941);

живопис

«Літній день»/«На сінокосі» (1947, Одеський національний художній музей)
«Розгром німців під Корсунь-Шевченківським» (1947; Музей історії Корсунь-Шевченківської битви);
«Парад Перемоги у Москві» (1948);
«Трипільська трагедія» (1949, Харківський художній музей);
«Лівий берег Дніпра» (1949);
«Тарас Шевченко на засланні на Аральському морі» (1949, Шевченківський національний заповідник);
«Шевченко серед робітників Городищенського цукрового заводу» (1959; Шевченківський національний заповідник),
«Квітнуть яблуні над Дніпром» (1950);
«Володимир Ленін у Розливі» (1950, Харківський художній музей);
«Тарас Бульба» (1951, Дніпровський художній музей);
«Смерть Андрія» (1951);
«Труханів острів» (1951);
«Чоловік» (1952);
«Повінь на Дніпрі» (1957);
«Портрет Героя Соціалістичної Праці Л. Р. Компанійця» (1957);
«Весна» (1959);
«Григорій Котовський» (1960);
«Шевченко-солдат» (1961, Вінницький обласний художній музей);
«Дніпро та соняшники» (1962);
«Маки» (1963);
«Ти на панщині, а я в неволі» (1963—1964, Національний музей Тараса Шевченка);
«Зустріч Тараса Шевченка з сестрою Яриною» (1963—1964);
«Тарас Шевченко у дяка в науці» (1964);
«Чорне море» (1965);
«Напередодні Жовтня» (1967);
«Дніпро» (1969);
«Володимир Ленін у Горках»/«Весна» (1969—1970);
«Розлив» (1971);
«Портрет учасника Жовтневої революції робітника Купріянова» (1972);
«Портрет Героя Радянського Союзу льотчика Миколи Киянченка» (1974);
«Козаки в степу» (1975);
«Портрет генерал-майора С. Галицького» (1975);
«Портрет партизанки О. Ф. Ковалевської» (1976-1977);
«Академік Валентин Глушко» (1977);
«Автопортрет» (1979);
«Портрет командира бригади Є. Волянського» (1980);
«І. Захарчук» (1984);

серії

«Полковники» (1972—1979);
«Ветерани Великої Вітчизняної війни» (1979—1987).

Брав участь у виставках з 1939 року, республіканських — з 1947 року, всесоюзних — з 1948 року. Персональні посмертні виставки відбулися у Києві у 1993, 1999, 2008 роках.

Крім вище згаданих музеїв твори художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї у Львові, Запорізькому і Полтавському художніх музеях, Чернівецькому краєзнавчому музеї, приватних колекціях Польщі, Чехії, Франції, Англії, США.