КлептопластіяКлептопластія — явище накопичення хлоропластів у тканинах організмів, що живляться водоростями. Самі водорості, за винятком хлоропластів, при цьому перетравлюються. У тканинах хижака хлоропласти якийсь час фотосинтезують, і продукти фотосинтезу використовуються господарем[1]. Термін був запропонований в 1990 році Керрі Кларком, Катхе Єнсен та Г'ю Стрітсом[2][3]. ПрикладиДинофлагелятиСтабільність переданих хлоропластів (клептопластидів) варіює у різних видів водоростей. У динофлагелят Gymnodinium і Pfisteria piscicida клептопластиди зберігають фотосинтетичну активність лише протягом декількох днів, а клептопластіди Dinophysis можуть зберігати фотосинтетичну функцію протягом 2 місяців[1]. У деяких динофлагелят клептопластія розглядається як механізм, який демонструє функціональну гнучкість хлоропластів або як початковий еволюційний етап у процесі безперервного утворення нових хлоропластів[4]. Інфузорії Myrionecta rubra — вид інфузорій, що накопичує хлоропласти криптофітової водорості Geminigera cryophila[5]. ФорамініфериУ деяких видів форамініфер родів Bulimina, Elphidium, Haynesina, Nonion, Nonionella, Nonionellina, Reophax і Stainforthia було показано накопичення хлоропластів діатомових водоростей[6]. Мішкоязикові молюски Єдиними тваринами, у яких відоме явище клептопластії, є черевоногі молюски групи мішкоязичні (Sacoglossa)[7]. Кілька видів мішкоязичних здатні захоплювати хлоропласти неушкодженими і функціональними з різних водоростей, якими живляться. Захоплення хлоропластів здійснюють спеціальні клітини в сліпих випинаннях травного тракту — дивертикулах. Першим молюском, у якого був описаний горизонтальний перенос пластид, є вид Elysia chlorotica[2], який захоплює пластиди водорості Vaucheria litorea[8]. Накопичувати хлоропласти молюски починають у молодому віці з водоростей і, перетравлюючи все, крім хлоропластів. Хлоропласти захоплюються шляхом фагоцитозу спеціальними клітинами, що заповнюють сильно розгалужені травні трубки, які забезпечують господаря продуктами фотосинтезу[9]. Така незвичайна особливість мішкоязикових дозволила назвати їх «фотосинтезуючими молюсками». Деякі голозяброві черевоногі, наприклад, Pteraeolidia ianthina, Costasiella kuroshimae живуть у симбіотичних відносинах з зооксантелами та іншими водоростями, що мешкають в дивертикулах травного тракту молюсків, так що їх теж можна назвати «фотосинтезуючими молюсками»[10]. Див. також
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
