Коагуляційний некрозКоагуляційний некроз — це тип випадкової загибелі клітин, зазвичай спричинений ішемією або інфарктом. При коагуляційному некрозі архітектура мертвої тканини зберігається щонайменше кілька днів.[1] Вважається, що внаслідок пошкодження відбувається денатурація структурних білків, а також лізосомних ферментів, що блокує протеоліз клітин. Відсутність лізосомних ферментів дозволяє зберігати морфологію протягом деякого часу. Як і у випадку з більшістю видів некрозу, якщо навколо ураженої ділянки присутня достатня кількість життєздатних клітин, зазвичай відбувається регенерація. Коагуляційний некроз виникає в більшості органів тіла, за винятком головного мозку.[2] З коагуляційним некрозом пов'язані різні стани, включаючи гострий тубулярний некроз та інфаркт міокарда.[2] Коагуляційний некроз також може бути викликаний локальною дією високої температури, що є бажаним ефектом таких методів лікування пухлин, як високоінтенсивний фокусований ультразвук.[3] ПричиниКоагуляційний некроз найчастіше викликається станами, які не пов'язані з тяжкою травмою, токсинами або гострою чи хронічною імунною відповіддю. Нестача кисню (гіпоксія) спричиняє загибель клітин в обмеженій ділянці, яка не може бути забезпечена киснем та іншими важливими поживними речовинами. Хоча ішемія в більшості тканин організму спричиняє коагуляційний некроз, у центральній нервовій системі ішемія викликає ліквіфакційний некроз, оскільки в ній дуже мало структурного каркасу. Патоморфологія Макроскопічна картинаМакроскопічний вигляд ділянки коагуляційного некрозу являє собою блідий сегмент тканини, що контрастує з навколишньою добре васкуляризованою тканиною та є сухим на поверхні розрізу. Пізніше ця ділянка може почервоніти через запальну реакцію. Навколишні клітини, що вижили, можуть сприяти регенерації ураженої тканини, якщо вони не є стабільними або постійними. Мікроскопічна картинаМікроскопічно при коагулятивному некрозі клітини зберігають свої контури, але не мають ядер.[2] Ядро зникає, а в цитоплазмі спостерігається гіпереозинофілія при фарбуванні гематоксиліном та еозином (Г&Е). Денатурація білків призводить до експозиції гідрофобних ділянок, які зазвичай «приховані» у тривимірній структурі молекул. Це може пояснювати, чому некротичні клітини демонструють підвищену здатність зв'язувати гідрофобний пігмент еозін[4]. Також для коагуляційного некрозу характерна відсутність проміжної зони між некротичними та життєздатними клітинами. Спостерігається миттєвий перехід без наявності грануляційної тканини між ними.[5] ВикористанняКоагуляційний некроз може бути індукований для лікування пухлин. Радіочастотна (РЧ) енергія може бути використана в операціях резекції печінки для створення коагуляційного некрозу. Вона коагулює краї ділянки печінки, що видаляється, допомагаючи зупинити кровотечу, збільшуючи безпеку процедури. Для досягнення коагуляційного некрозу в пухлинній тканині потрібно лише близько 20 хвилин застосування радіочастотного зонда.[6] Крім того, високоінтенсивний сфокусований ультразвук (HIFU) також індукує коагуляційний некроз.[3] РегенераціяОскільки більшість структурних залишків некротичної тканини зберігається, лабільні клітини, розташовані поруч з ураженою тканиною, будуть розмножуватися та замінювати клітини, загиблі під час цього процесу. Лабільні клітини постійно проходять мітоз і тому можуть сприяти відновленню тканини, тоді як сусідні стабільні та постійні клітини (наприклад, нейрони та кардіоміоцити) не проходять мітоз і не здатні замінити уражену тканину. Фібробласти також мігрують в уражену ділянку, відкладаючи волокнисту тканину, що призводить до розвитку фіброзу або рубцювання в тих областях, де життєздатні клітини не розмножуються і не заміщують тканину. Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
