Коваленко Боженна
Боже́нна Поліка́рпівна Ковале́нко (Радзієвська) (англ. Bozhenna Kovalenko, справжнє ім'я – Радзієвська Ніна Полікарпівна, *22 січня 1924, Київ — 6 лютого 2016, Мельбурн, Австралія) — українська письменниця, журналістка, поетеса, педагог, громадська діячка з Австралії. Член Об'єднання українських письменників «Слово». Псевдонім — Олена Рябченко. БіографіяНародилася 22 січня 1924 року в Києві у сім'ї службовця Полікарпа Григоровича Радзієвського та гувернантки Елени Микитівни Бородавко. Предки по батьківській лінії походять з козаків села Чорногородка на Київщині, по материнській лінії далеким пращуром був гетьман Війська Запорозького Яків Бородавка-Нерода. Спочатку проживала у Києві на вулиці Жилянській, потім Саксаганського та Пирогова. Протягом навчання була змушена часто змінювати школи, оскільки батько наполягав на навчанні в українській школі, а в той час київські школи масово переходили на російську мову викладання. Студіювала фізику та математику у Київському університеті, але Друга світова війна перервала її студії. У 1942 році, переглядаючи фільм “Перша любов” в кінотеатрі на Саксаганського, Божена познайомилася з Олександром Коваленком, студентом Київського ветеринарного інституту. В 1943 році пара вирішила переїхати з Києва на Волинь, у містечко Олика, місце народження чоловіка. Однак тривало лишатися в Олиці ставало небезпечно. Німецькі війська посилили репресії проти місцевого населення, скасували українську поліцію, замінивши її власною, яка грабувала українські села. [1] Зрештою Божена Коваленко та її чоловік приєдналися до підпілля Української Повстанської Армії (УПА). У підпіллі, вона використовувала псевдоніми “Марина” та пізніше – “Чайка”.[1] У 1944 році лінія фронту швидко просувалася на захід, російська армія окупувала Київ, пошта не працювала, і сім’я Коваленків не мала жодних новин щодо долі своїх рідних. Чоловік повернувся з підпілля, хворий на запалення нирок, тоді як Божена Коваленко чекала на народження дитини. Зустрівшись із невизначеністю майбутнього в розгорнутій воєнній ситуації, вони прийняли рішення залишити Україну, як це робили ті, хто не бажав залишатися під окупацією російської комуністичної влади. Вир війни відніс молоду Боженну через Польщу (1944 р.) у Німеччину (Ерлянген), звідки вона у 1950 р. виїздить до Австралії (Мельбурн) і тут отримує вищу журналістську освіту у 1957 р. Б. Коваленко учителює у «Рідній школі» (учителька української мови в Нобл Парку), виконує обов'язки секретаря Української Центральної Шкільної Ради Австралії (1974 р.), член управи Союз Українських Організацій в Австралії СУОА (від 1986 р.) та є членом редакційної колегії «Інформаційно-методичного листка». У 1973 р. очолила відділ Союзу Українок Австралії у Мельбурні. Член об'єднання українських письменників «Слово». Працювала в українському радіомовленні (1975-78 рр.). Божена Коваленко була знавчинею писанкарського мистецтва й традиційної української вишивки, виставляла свої праці на різноманітних виставках і фестивалях.[2] ТворчістьПисати вірші і друкуватися в українських часописах та альманахах («Слово», «Нові дні», «Новий обрій» і т. д.) почала у 1965 році. Автор оповідань, репортажів, поезій. Тематика віршів різноманітна, але переважає лірика. Вийшла її збірка «Гомін Дніпра» (1983 р.). Деякі поезії українські композитори Австралії поклали на ноти.
Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
