Вулиця Саксаганського (Київ)

Вулиця Саксаганського Київ
перспектива вулиці від початку до перехрестя з вулицею Володимирською
Місцевість	Євбаз, Нова Забудова, Паньківщина,
Район	Голосіївський, Печерський район, Шевченківський район
Назва на честь	Панаса Саксаганського
Колишні назви
Велика Жандармська, Мала Жандармська, Жандармська, Маріїнсько-Благовіщенська, Леоніда П'ятакова
Загальні відомості
Протяжність	2,35 км
Координати початку	50°26′9.3″ пн. ш. 30°31′13.9″ сх. д. / 50.435917° пн. ш. 30.520528° сх. д. / 50.435917; 30.520528
Координати кінця	50°26′45.5″ пн. ш. 30°29′40.6″ сх. д. / 50.445972° пн. ш. 30.494611° сх. д. / 50.445972; 30.494611
поштові індекси	01033 (початок), 01032 (кінець)
Транспорт
Найближчі станції метро	«Палац спорту»,  «Олімпійська»,  «Вокзальна»
Автобуси	А 5, 7, 20, 50, 69, 109
Трамваї	лінія існувала з 1897 по 2005 роки
Тролейбуси	Тр 3, 9, 12, 14, 40, 40к
Маршрутні таксі	Мт 171, 181, 189, 231, 368, 411, 412, 427, 507, 539, 558, 726, 805
Зупинки громадського транспорту	«Вулиця Саксаганського» (на початку), «Вулиця Велика Васильківська», «Ветеранська аптека ЗАТ "Фармак"», «Паньківська вулиця», «Вулиця Льва Толстого», «Вулиця Саксаганського» (наприкінці)
Найближчі залізничні станції	Київ-Пасажирський
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади	ЗОШ №21
Заклади культури	Будинок кіно
Поштові відділення	№32, №33
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11493
У проєкті OpenStreetMap	r421762
Мапа
Вулиця Саксаганського у Вікісховищі

Ву́лиця Саксага́нського — вулиця в Печерському, Голосіївському та Шевченківському районах міста Києва, місцевості Євбаз, Нова Забудова, Паньківщина. Пролягає від Еспланадної вулиці до Галицької площі.

Перетинається з вулицями Шота Руставелі, Велика Васильківська, Антоновича, Володимирська, Тарасівська, Паньківська, Павла Скоропадского та Симона Петлюри.

• Велика Жандармська та Мала Жандармська — з 1850-х років.
• Жандармська — з 1881 року.
• Маріїнсько-Благовіщенська — з 1888 року.
• Леоніда П'ятакова, П'ятакова — з 1919 року^[1][2], на честь українського революціонера-більшовика Л. Л. П'ятакова^[3].

Сучасна назва на честь українського актора та режисера Панаса Саксаганського — з 1937 року^[4] (підтверджено 1944 року^[5]).

У 1830-х роках, у зв'язку з будівництвом Нової Печерської фортеці, що мало наслідками фактичне знесення Печерську і виселення його мешканців у інші частини міста, почалося освоєння місцевості південніше Золотих воріт. Тоді ж почалося розпланування і забудова простору між колишніми валами давньоруських часів і долиною річки Либідь на півдні та південному заході. Було прокладено десятки нових вулиць, а загалом місцевість здобула назву Новоє Строєніє (Нова Забудова).

Тоді ж від еспланади фортеці в бік Шулявки було заплановано прокласти дві нових вулиці — Велику Жандармську (до Тарасівської вулиці) та Малу Жандармську (від Паньківської вулиці до району майбутньої Галицької площі). Ці вулиці показані як проектовані на планах 1840-х років.

Вулицю було прокладено вже у 1850-х роках.

Простір між вулицями Паньківською та Тарасівською був зайнятий приватними садибами, через які в середині 1880-х років було прорізано шлях і дві самостійні вулиці були об'єднані в одну — Жандармську.

Згодом, через появу на вулиці Маріїнської громади та будівництва церкви Благовіщення, 1889 року вулицю було названо Маріїнсько-Благовіщенською. Маріїнську громаду сестер милосердя було організовано в 1878 році, після закінчення російсько-турецької війни. Громада займалася наданням медичної допомоги пораненим військовикам; кияни охоче жертвували гроші на таку справу, а видатний філантроп Нікола Терещенко надав 10 тисяч карбованців на придбання земельної ділянки на сучасній вулиці Саксаганського. У 1913 році там було зведено будівлю Маріїнської громади Червоного Хреста (зараз — буд. № 75). Будинок збудовано архітектором Валеріаном Риковим, у стилі венеційського ренесансу, фасад прикрашено рельєфами на тему догляду за пораненими та скульптурами майстра Федіра Балавенського, що символізують Любов, Милосердя, Життя та Медицину.

Друга частина в назві вулиці походить від Благовіщенської церкви, збудованої в 1887 році архітектором Володимиром Ніколаєвим та знесеної в 1935 році. Від церкви залишилася тільки будівля церковно-парафіяльної школи (№ 64).

В той же час (1880—1900-ті роки) вулиця стає місцем проживання чи тимчасового перебування видатних діячів української культури та мистецтва — Михайла Старицького (мешкав у будинку № 93), Миколи Лисенка (мешкав у будинку № 95), Лесі Українки (мешкала в будинках № 97, 101, 115), Олени Пчілки, Івана Франка, Євгена Чикаленка (мешкав у будинках № 54, 91). Вулиця в цей період впорядковується, замощується, по ній прокладається трамвайна лінія (1897 рік), будуються багатоповерхові будинки, що й дотепер визначають обличчя вулиці.

Сучасна вулиця Саксаганського дає чудове уявлення шанувальникам міської забудови кінця XIX — початку XX століття про напрями архітектури, характерні для того часу. А велика кількість добре збережених старих будинків робить вулицю однією із найцікавіших вулиць міста.

• Будинок кіно (буд. № 6)
• Відділення зв'язку № 33 (буд. № 48)
• Почесне консульство республіки Еквадор (буд. № 52)
• Готель «Кооператор» (буд. № 53/80)
• Загальноосвітня середня школа № 21 (буд. № 64)
• Міський шкірно-венерологічний диспансер (буд. № 72)
• Державний інститут медицини праці (буд. № 75)
• Відділення зв'язку № 32 (буд. № 88)
• Будинок-музей Михайла Старицького (буд. № 93)
• Будинок-музей Миколи Лисенка (буд. № 95)
• Будинок-музей Лесі Українки (буд. № 97)
• Центральна поліклініка № 2 Шевченківського району м. Києва (буд. № 100)
• Шевченківське районне управління юстиції м. Києва (буд. № 110)
• Завод «Київмедпрепарат» (буд. № 139)

• № 12 — прибутковий будинок (1910-ті рр.);
• № 43 — садиба (1890-ті рр.);
• № 58 — прибутковий будинок співака Оскара Ісаковича Каміонського (архітектор Йосип Зекцер, 1914 р.);
• № 65 — колишня будівля Вукоопромради, 1935
• № 72 — прибутковий будинок лікаря Оскара Назаровича Каміонського (архітектор Йосип Зекцер, 1906—1914 рр.)
• № 75 — колишня Маріїнська громада, (архітектор Валеріан Риков, 1913 р.);
• № 93 (1892 р.);
• № 95;
• № 96 — будинок Клуга;
• № 97;
• № 106 — будинок з іфритами;
• № 108 — колишня будівля ЮРОТАТ (Южнорусское Общество Торговли Аптечными Товарами), архітектор Олександр Хойнацький, 1899 р.);
• № 147/5 — прибутковий будинок (архітектор Андрій-Фердінанд Краусс, 1900—1903).

Також історичну та архітектурну цінність мають будинки № 2/34, 3, 4, 5, 9, 10, 13, 15, 20, 22, 23, 24, 25, 26/26, 27, 28, 30, 31, 32, 33/35, 34, 36, 37, 38, 40, 41, 42 (1930, арх. Лев Толтус), 44, 44е, 46, 48, 51, 52, 57, 59, 60, 61/17, 63/28, 64 (колишній будинок причту Благовіщенської церкви), 66, 67, 68, 69, 72, 74, 76, 77, 78 (1911, арх. Микола Шехонін), 79, 81, 83, 84/86, 89, 91, 92, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 107, 109, 110, 111 (знесено у вересні 2013 року^[6]), 112, 113, 117, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 139, 143.

На вулиці Саксаганського в різний час мешкали, працювали чи тимчасово перебували ряд видатних діячів культури, мистецтва, науки, літератури.

У будинку № 91 розташовувалася редакція часопису «Літературно-науковий вісник». Тут же мешкав визначний український громадський діяч Євген Чикаленко. Неодноразово бував український політичний діяч і письменник Володимир Винниченко.

У будинку № 95-б квартирував видатний український композитор Микола Лисенко, а в студентські роки там разом з ним жив Максим Рильський.

У будинку № 97 проживали вчений та громадський діяч Михайло Драгоманов та його молодша сестра, матір Лесі Українки, українська письменниця Лариса Косач (Олена Пчілка). Сама ж Леся Українка в різні роки проживала в будинках 97, 101, 115.

У будинку № 24 після революції жили численні діячі кіно — кінооператор Данило Демуцький, режисери Ігор Савченко, Петро Вершигора, Ісаак Шмарук, Володимир Браун, Леонід Луков, письменник Юрій Дольд-Михайлик.

В садибі, яка розташовувалася на місці сучасного будинку № 67, у 1907 році жив видатний український письменник Борис Грінченко. У будинку № 44 працював Микола Островський, у 1944–1945 роках жили український радянський поет Степан Олійник та український прозаїк А. І. Гуреєв. У будинку № 61 в першій половині XX століття жив український літературознавець і викладач Олександр Дорошкевич, у № 99 — вчений та інженер-будівельник Володимир Леонтович, у № 74 — засновник школи наукової фотографії Микола Петров, у № 22 — кінорежисер Григорій Козинцев, тут бував Ілля Еренбург.

У будинку № 84/86 на розі сучасних вулиць Саксаганського і Льва Толстого пройшло дитинство відомого дитячого письменника Миколи Носова, чия родина після революції проживала в колишній генеральській квартирі на останньому поверсі.

Прибутковий будинок № 33 на розі сучасних вулиць Саксаганського та Горького, побудований у 1910–1911 роках у стилі неоготики, належав підприємцю Хаїму-Беру Гронфайну. На його доньці Євгенії, усупереч волі батька, одружився тоді ще бідний студент Київського комерційного інституту Ісак Бабель, який після Жовтневої революції став відомим письменником.

Також на вулиці Саксаганського в різні роки жили: український письменник Михайло Старицький (будинок № 93), видатний письменник Шолом-Алейхем (№ 27), філолог та академік АН Володимир Перетц (№ 74), архітектори Василь Осьмак, Михайло Бобрусов (буд. № 78, 78-б); бували чи працювали лікар-терапевт Микола Стражеско (будинок № 75), видатні письменники Іван Франко, Михайло Коцюбинський (сучасний будинок № 54-56) та Костянтин Паустовський (будинок № 147/5), художник Опанас Сластіон, композитори Микола Римський-Корсаков, Кирило Стеценко, артистка Марія Заньковецька, співак Олександр Мишуга, тогочасні студенти музично-драматичної школи Михайло Микиша, Лев Ревуцький, Олексій Ватуля.

В одному з будинків на вулиці П'ятакова (нині — Саксаганського) мешкав у 1925—1941 роках поет і прозаїк Григорій Шурмак — автор широковідомої «блатної» пісні «По тундре, по железной дороге» (1942). Навчався в школі-семирічці № 131, потім у десятирічці № 33 (вул. Саксаганського, 36-А).^[7] Сусідами Г. М. Шурмака та друзями його дитинства були майбутні російські поети Наум Коржавін і Лазар Шерешевський, які навчалися в школі № 44 (усі троє — уродженці цього району Києва)^[8].

• 
  Володимирові Челомею
• 
  Вітольдові Камінському
• 
  Данилі Демуцькому
• 
  Шолом-Алейхему
• 
  Підпільному Радянському райкому ЛКСМУ^[9]
• 
  Миколі Стражеску
• 
  Першому з'їзду Червоного Хреста України
• 
  Миколі Лисенку
• 
  Лесі Українці^[10]
• 
  Лесі Українці
• 
  Підпільному Московському райкому КП(б)У^[9]

• 
  Будинок № 12
• 
  Будинок на розі вулиць Саксаганського та Антоновича (№ 26/26)
• 
  Будинок № 27
• 
  Будинок № 27 б
• 
  Будинок на розі вулиць Саксаганського та Антоновича (№ 33)
• 
  Будинок № 36
• 
  Будинок і флігель № 38
• 
  Будинок № 43
• 
  Будинок № 44
• 
  Будинок № 44-Б
• 
  Будинок № 46
• 
  Будинки № 55 та 57
• 
  Будинок № 57-Б
• 
  Будинок № 59-Б
• 
  Будинок № 66
• 
  Будинок на вулиці Саксаганського, 84/86
• 
  Будинок № 96
• 
  Будинок № 106
• 
  Будинок на вулиці Саксаганського, 107
• 
  Будинок на вулиці Саксаганського, 117
• 
  Будинок № 135
• 
  Будинок № 137
• 
  Будинок товариства ЮРОТАТ (№ 108/18)

• Кальницкий М. Б. Саксаганского, бывшая Жандармская. // «Газета по-киевски». — 2009. — 18 мая. Архів оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 7 березня 2013. (рос.)

• Веб-енциклопедія Києва.

• Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 147.

• Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 195. — ISBN 5-88500-070-0.
• Вулиці Києва. Довідник / під ред. А. М. Сигалова. — К. : Агентство преси «Журналіст», 2005. — С. 33. — ISBN 966-95457-1-5.

• Саксаганського вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 248. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
• Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 493–494. (рос.)

Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.