Кодекс Канонів Східних Церков

Кодекс Канонів Східних Церков
Дата створення / заснування	18 жовтня 1990
Назва	лат. Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium
Головний предмет твору	Східні католицькі церкви
Мова твору або назви	латина

Ко́декс Кано́нів Схі́дних Церко́в (ККСЦ, лат. Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium, CCEO) — кодекс канонічного права, спільний для всіх Східних Католицьких Церков. Проголошений 18 жовтня 1990 року апостольською конституцією Sacri Canones, виданою папою Римським Іваном Павлом II. Увійшов у силу 1 жовтня 1991 року.

До XX століття у Східній і Західній Церкві існували різні збірники права, дуже часто не дуже систематичні, хронологічні і, через це, незручні для вжитку. У 1917 році папа Бенедикт XV проголосив Кодекс Канонічного Права, який став першим по-справжньому систематичним збором права в Католицькій Церкві. Праця над аналогічним збірником для Східних Церков розпочалася в 1929 році. На середину XX століття східний кодекс був уже практично готовий, однак папа Пій XII своїми чотирма motu proprio проголосив тільки деякі його частини:

1. m.p. Crebrae allatae sunt (подружнє право) (22 лютого 1949), AAS 41 (1949) 89-119.
2. m.p. Sollicitudinem Nostram (процесуальне право) (6 січня 1950), AAS 42 (1950) 5-120.
3. m.p. Postquam Apostolicis Litteris (ченці, церковне майно, терміни) (9 листопада 1952), AAS 44 (1952) 65-152.
4. m.p. Cleri sanctitati (особове право) (2 червня 1957), AAS 49 (1957) 433—603.

Після II Ватиканського собору виникла потреба перегляду як східного, так і західного канонічного права. У 1972 році папа Павло VI створив Комісію для перегляду Східного Канонічного Права. Наслідком її майже двадцятилітньої праці стало проголошення у 1990 році нового Кодексу Канонів Східних Церков. Кількома роками раніше, у 1983 році, увійшов у силу новий Кодекс Канонічного Права Латинської Церкви.

Оригінальний текст Кодексу Канонів Східних Церков виданий латинською мовою.

Кодекс складається з 1546 канонів, поділених на 30 титулів (згідно з традицією давніх східнохристиянських канонічних збірників).

Кодекс має зобов'язуючу силу тільки для вірних Східних Католицьких Церков, хоча в окремих випадках зобов'язує також Римо-Католицьку Церкву.

У зв'язку з тим, що ККСЦ є спільним кодексом для багатьох церков, дуже часто в ньому міститься посилання на партикулярне право кожної окремої Церкви свого права, яке мало б подати детальніші норми стосовно певних справ. У деяких випадках Кодекс дозволяє партикулярному праву навіть модифікувати норми права, що містяться в ККСЦ.

Кодекс був новелізований апостольським листом у формі motu proprio Ad tuendam fidem папи Івана Павла II у 1998 році (канони 598 і 1436).

Над публікацією цього видання працювали^[1]:

• З латинської мови переклав Йосиф Кобів професор Львівського університету
  

Переклад перевірила канонічна комісія оо. Василіян:

• о. Софрон Мудрий
• о. протоархимадрит Ісидор Патрило
• о. Климентій Корчагін
• о. Теодор Галицький
  

Технічний редактор:

• о. Порфірій Підручний

• Кодекс канонічного права
• Канонічне право
• Канон
• Канонічний обряд (католицтво)