Коефіцієнт розсіювання (оптика)
Коефіцієнт розсіювання — безрозмірна фізична величина, що характеризує здатність тіла розсіювати падаюче на нього випромінювання. Для літерного позначення використовується грецька [1]. Кількісно коефіцієнт розсіювання дорівнює відношенню потоку випромінювання , розсіяне тілом, до потоку , що впав на тіло [1]: Сума коефіцієнта розсіювання і коефіцієнтів поглинання, пропускання та відбиття дорівнює одиниці. Це твердження є наслідком виконання закону збереження енергії. У загальному випадку, при поширенні паралельного пучка випромінювання в середовищі, де одночасно відбувається розсіювання і поглинання випромінювання, коефіцієнт розсіювання пов'язаний з натуральними показниками розсіювання і поглинання співвідношенням: де - відстань, яку проходить випромінюванням в середовищі. У літературі іноді під терміном «коефіцієнт розсіювання» розуміють показник розсіювання[2]. Приклади значеньНаведену вище формулу для можна перетворити до вигляду: де і - десяткові показники розсіювання і ослаблення відповідно. У такому вигляді формула дозволяє, використовуючи наявні в нормативній та довідковій літературі дані, розраховувати коефіцієнти розсіювання шарів оптичних матеріалів довільної товщини. В таблиці для прикладу наведені розраховані таким чином значення коефіцієнтів розсіювання світла (λ = 550 нм) для декількох марок оптичного скла основних типів. Товщина шарів скла у всіх випадках була однаковою і була 1 см. У розрахунках використовувалися літературні дані про значення [3] і [4]. Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia